Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 304
Частина друга. Нація і клас
наскільки свідомо фундували українську аристократичну верству? Чи
оглядалась і наскільки оглядалася при тім на інтереси всенародні, дер
жавні, політичної незалежности і національної автономности україн
ського народу? А з тим Хмельниччина - чи се бодай хоч у якійсь мірі
національна епопея, якою вона малювалася на протягу століть україн
ській старшині, українській інтелігенції і навіть народнім масам?»65. Ці
питання стали для Грушевського особливо важливими після революції
1917 року, але порушувалися і в його дореволюційних працях.
Герой
Останній розділ дев’ятого, найобсяжнішого тому «Історії України-
Руси» Грушевський побудував довкола полеміки з Аипинським щодо
ролі Богдана Хмельницького в українській історії66. З історіографіч
ного погляду ця полеміка - найцікавіша й інтелектуально найпродук
тивніша частина «совєтських» томів «Історії». Грушевський відкинув
неоромантичну о цінку Аипинським гетьмана як титана, всемогутнього
героя української минувшини. Він не заперечував переваг гетьмануван
ня Хмельницького, однак волів показувати й негативні аспекти його ді-
яльности та наполягав, що справжнім героєм Хмельниччини був не так
гетьман, як народні маси.
Критика Грушевським історичної ролі Хмельницького повторювала
чимало моментів з його раніших праць на цю тему і, взагалі, характерна
для народницького дискурсу кінця XIX - початку XX століття, але у
IX томі «Історії» вона набагато суворіша, ніж у попередніх текстах. Це
пояснюється, принаймні почасти, запалом полеміки з Аипинським та
бажанням довести хиби свого політичного й наукового опонента. Ймо
вірно також, що, протистоячи Липинському, Грушевський гадав здобути
прихильність совєтської влади, якраз коли в СССР громили його власні
праці. Однак їхня суперечка про значення Хмельницького в українській
історії була чимось більшим, ніж просто політичною акцією. В багатьох
сенсах вона дотикалася набагато ширшої теми - ролі героя в історії. У
підходах Грушевського й Липинського до цього питання існувала важ
лива методологічна різниця67.
Пояснюючи на еміґрації 1921 року свій науковий метод у «Початках
громадянства», Грушевський підтримав батьків соціології, які порвали
з традицією добачати в історії дію свідомої волі, богів або героїв. Цю
віджилу історіографічну традицію він пов’язував з ім’ям Томаса Кар-
302