Розділ 5. Повернення у революцію
помогло йому розділити російський і український наративи. З огляду на совєтські умови 1920-х років, оздобити український історичний наратив власною великою революцією було важливим способом узаконити його і представити українську історію як окремий процес, розвиток якого не залежав від революційних імпульсів з Росії.
Нація
У працях з національного питання Грушевський узагалі уникав терміна « нація » і волів говорити про « народ » 29. В українській політичній думці початку XX століття змагалися два підходи до використання термінів « нація » і « народ ». 1923 року Станіслав Дністрянський, колишній колеґа Грушевського у Львівському університеті, писав, що « нація » та « народ » означають те саме явище та можуть правити за синоніми30. Натомість Володимир Старосольський у своїй книжці « Теорії нації »( 1921) пропонував інше: термін « нація » він залишав для модерної національної спільноти і характеризував її як продукт XIX століття, або « нової історичної ери » 31.
Грушевський виклав свої погляди на це питання у серії брошур, виданих 1917 року з метою пояснити широкому загалові історію й завдання українського руху. У брошурі « Хто такі українці і чого вони хочуть » він накреслив схему, згідно з якою українська нація пройшла кілька стадій історичного розвитку. Почала вона як народність, далі стала народом і нарешті еволюціонувала в націю. Грушевський написав про це так: « Ми пройшли свою путь великої боротьби за волю і рівність, котрої не знали інші народності руські. В нім ми остаточно сформувалися в український народ, а теперішні події закінчують його перетворення в українську націю » 32. У ще одній брошурі 1917 року « Звідки пішло українство і до чого воно йде » історик запропонував трохи інакшу ієрархію тих самих термінів і запровадив новий- « національність ». За його словами, києворуська доба заклала підвалини для об’ єднання українських племен « в один народ, в одне національне тіло ». Після повстання Хмельницького українська народність стала повністю осібною від білоруської. « Потім,- писав історик,- літературно-політичне відродження, що пішло з кінцем XVIII віку, повело далі формування української народности в справжню національність, а докінчує його нинішній політичний рух » 33.
Хай там як непослідовно чи випадково вживав Грушевський « національну » термінологію, він вірив в історичну тяглість українського народу. Що ж стосується українського національного характеру як яви
293