Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Página 294

Частина друга. Нація і клас
революційної енергії»20. На відміну від Аипинського, Грушевський не
обмежував революцію першими двома роками повстання. Він уважав,
що «крива революції заломилася під Зборовим», але це не стало її кін­
цем, і називав 1651-й четвертим роком революції21, вживаючи цей термін
на означення цілої доби Хмельницького. В очах історика гетьман без­
посередньо пов’язувався з великими перемогами «“весни” української
революції»22, і саме після його смерти 1657 року вочевиднився «вияв ...
страшної руїни, розвалу української революції»23.
Інша зміна в трактуванні Грушевським революції - оцінка її як твор­
чого чинника, що став початком «нової України». У вступі до IX тому
«Історії» він ще вживав термін «переворот» (як і в статті 1898 року)
на означення зміни балансу міжнародних сил, викликаної повстанням
Хмельницького24, але й окреслив цю зміну як «величезну революцію,
що стала підставою Нової України і перерисувала карту Східної Евро-
пи»25. Розповідаючи, як під час перемовин із московською делегацією в
Переяславі 1654 року Хмельницький порушив тему українських свобод,
Грушевський писав: «У данім випадку вона означила очевидно захован-
нє всього політичного і соціяльно-економічного надбання української
революції: української державности, горожанських і економічних при­
вілеїв, всього політичного і соціяльного укладу українського життяі»26.
Для нього це було питанням радше творення нової системи, ніж руйну­
вання старої.
Досвід Грушевського під час української революції 1917 року не міг
не вплинути на його розуміння революції загалом і Хмельниччини зо­
крема. Його думка, що революція Хмельницького заклала підвалини но­
вої України, нагадувала його памфлет «На порозі нової України» 1918
року, у якому йшлося про поточні проблеми і майбутнє української ре­
волюції27. Крім того, розуміння Грушевським революції набрало чітких
національних ознак: у IX томі «Історії» революція стала як норма не
лише «великою», а й «українською»28.
Отже, після подій 1917 року термін «революція», який у його ра-
ніших творах траплявся доволі рідко, Грушевський використовує дуже
часто. Революційний дискурс полонив його сучасників, і він сам, один із
чільних лідерів української революції, дедалі більше вживає цей термін
не лише в політичних статтях, а й в історичних працях. Новий інтерес
Грушевського до революцій не тільки відображав його дрейф уліво під
час революції 1917 року, а й демонстрував панівний характер револю­
ційного дискурсу в СССР. Залучення Грушевським цього дискурсу до­
292