Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Página 290

Частина друга. Нація і клас
Революція
У IX томі «Історії» Грушевський заявив, що доба Хмельницького
належить до «найважнішої епохи в життю нашого народу - найбільшої
революції ним пережитої»2. Чи було це способом порівняти «українську
революцію» середини XVII століття з тією, яку щойно пережило укра­
їнське суспільство і сам історик? Важко сказати, але є підстави вважати,
що революційна епоха, в яку він жив, неабияк вплинула на його інтер­
претацію Хмельниччини саме як української революції. Переконаний
позитивіст і історик-соціолог, Грушевський вірив в еволюційний розви­
ток суспільства від нижчих до вищих форм організації. Еволюція була
для нього шляхом соціяльного прогресу, але в цій схемі залишалося
місце і для революцій. Вони могли пришвидшити проґрес, але не заміни­
ти еволюційний процес3. Терміном «революція» Хмельниччину називали
ще до Грушевського, принаймні від початку 1890-х років. 1891 року ко­
лишній його однокурсник Антін Синявський, характеризуючи повстан­
ня Хмельницького, писав: це «велика народня революція під проводом
Богдана»4. 1892 року цей термін ужили польський науковець Тадеуш
Корзон, який дуже критично оцінював повстання5, та лідер української
народницької школи, професор Грушевського, Володимир Антонович,
налаштований до Хмельниччини позитивно. У лекціях 1895-1896 року
з історії українського козацтва Антонович порівняв повстання Хмель­
ницького з «революційними рухами» в Англії та Неаполі. Сперечаючися
з польськими істориками, які головною причиною повстання вважали
особисті обрдзи Хмельницького, Антонович наголошував: «Очевидячки
такий погляд непевний: не може один чоловік учинити революції. Треба,
щоб уся народня маса була покривджена, щоб усі відгукнули ся на за-
зив одного чоловіка до повстання»6.
Імовірно, Грушевський уперше вжив термін «революція» стосов­
но подій XVII століття у статті 1898 року про Хмельницького та його
добу7. У ній він порівняв Хмельниччину з Французькою революцією і
заявив, що повстання закінчилося «радикальною революцією», яка ста­
лася незалежно від бажань, ба навіть усупереч намірам очільників8. Іс­
торик не завважив окремо, що саме має на увазі під «революцією», але
з контексту видно, що, услід за Антоновичем, він уважає її соціяльним
переворотом, повстанням народних мас. У наступні роки, повертаю­
чись до цієї теми, Грушевський не розвинув інтерпретацію повстання
Хмельницького як соціяльної революції, мало того, по суті відкинув цей
288