Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 281

Розділ 4. Червона Україна
Нова політика навіть спонукала декого з поборників Грушевсько-
го стверджувати, що його праці можна використовувати на протива­
гу націоналістичним фальсифікакціям української історії. Саме на цій
підставі Олександр Білецький боронив вихід першої частини VI тому
«Історії української літератури» Грушевського і писав, що цей твір «яв­
ляєшся одним из памятников того “ культурного наследства’> старого
мира, которое мьі должни изучить и критически освоить. Содержание
именно данной книги - помимо своей научной ценности - может при­
годиться и в нашей борьбе со всевозможньти националистическими
фальсификациями историко-литературного процесса»т . На жаль, ча­
сова щілина для видання Грушевського, що ненадовго виникла після
1934 року, зачинилася надто швидко, аби всі його недруковані тексти
побачили світ. У цій ситуації те, що Катерина Грушевська опублікувала
навіть неповний варіянт X тому «Історії», виглядало просто чудом.
Чи слушно вчинив Грушевський, повернувшись в Україну? Сам він,
мабуть, по-різному відповів би на це питання - залежно від того, коли
запитують. В особистому плані українські діячі заплатили величезну
ціну за сміливу спробу використати більшовицький режим в інтересах
своєї національної програми. У перші роки після повернення в Совєт-
ську Україну Грушевський зовсім не шкодував про свій учинок і на­
ві ть заохочував сина свого близького друга Кирила Студинського на­
слідувати його приклад239. Але задоволення від перших років роботи в
Україні швидко минуло. Якщо вірити повідомленням ДПУ (а у випадку
Грушевського вони принаймні до кінця 1920-х років цілком вірогідні),
на кінець 1927-го - початок 1928 року він утратив колишні ілюзії щодо
перспектив праці за совєтського режиму. На початку 1930-х років ро­
дина Грушевських оцінювала вибір, зроблений 1924-го, з певною долею
фаталізму. Як зізналася Катерина Грушевська в листі, написаному перед
засланням родини до Москви, у світі не було іншої України і вони му­
сили служити тій, яка є240.
Грушевський повернувся в Україну, визнавши свою політичну пораз­
ку. У 1924 році він уже не сподівався, що більшовики поділяться владою
з українськими національними партіями, як він того вимагав 1920 року,
або злеґалізує їх, як він закликав 1921-го. Він повертався в Україну з
однією метою - провадити наукову й культурну роботу, і вважав, що є
унікальна можливість продовжити справу формування української на­
ціональної ідентичности, яку він та його колеґи розпочали до револю­
ції. Справді, діяльність Грушевського в Україні у 1920-х роках неабияк
279