Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 280

Частина друга. Нація і клас
Катерину. Працюючи над батьковими рукописами, Катерина підготува­
ла й видала 1936 року X том «Історії». Поновили також готування до
друку першої частини VI тому «Історії української літератури». Мало
того, на могилі Грушевського поставили пам’ятник235.
Поворот в офіційному ставленні до Грушевського почасти поясню­
ють загальні зміни в гуманітарній політиці Москви: постанови уряду
повернути історію в програму середньої школи а партійна підтримка
стосувалася вже не марксистської історичної школи Міхаіла Покров-
ського, а старшого покоління науковців, які здобул и освіту до револю­
ції. Зміну курсу відчув перед смертю і Грушевський. У листі до Моло­
това 1934 року, намагаючись використати нову лінію й покращити своє
становище, він писав: «Теперь обращено серьезное внимание на усвое-
ние фактов истории и истории литературьі, рано или поздно почувству-
ется острая необходимость в научно подготовленном материале - но
сразу зто не получить: нужно подготовлять заблаговременно, а теперь
работа остановилась»236. Наприкінці 1930-х років зміни в урядовій по­
літиці вплинули також на оцінку доробку дореволюційних науковців.
Тепер уважали, що їхні праці треба не відкидати зопалу, а використову­
вати для освіти молодших поколінь, майбутніх будівників соціялізму. У
той час перевидали твори російських істориків імперського періоду, зо­
крема праці Васілія Ключевського, колишнього професора й головного
ідеологічного опонента Покровського. Хоча реабілітаційний процес об­
межувався головно спадщиною російських істориків, публікація X тому
«Історії» Грушевського засвідчує, що ця політика зачепила й українську
історіографію.
Є підстави припускати, що поширення нового курсу на Грушевсько­
го схвалив ніхто інший, як сам Сталін. У липні 1939 року вдова істо­
рика Марія Грушевська звернулася до вождя з проханням утрутитися
у справу доньки Катерини, яку чекісти заарештували роком раніше. У
листі вона писала: «Ви знали й цінили наукові заслуги мого покійного
чоловіка, віддали належне пам’яті його і визнали цінність його наукових
праць з історії. Висока авторитетна оцінка Ваша покійного чоловіка як
вченого, праці якого, за Вашим авторитетним визнанням, є цінним вне­
ском у совєтську науку, цінним як невичерпний матеріял для молодих
радянських істориків, дають мені підстави звернутися до Вас у зв’язку з
горем, яке навалилося на мене»237. Теза про важливість творів Грушев­
ського для молодих совєтських істориків, яку Марія Грушевська при­
писувала Сталіну, повністю відповідала новій офіційній лінії.
278