Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 279

Розділ 4. Червона Україна
імена найбільше асоціювалися з політикою українізації, пустили собі
кулю в лоба, щоб уникнути арешту. У той час ім’я Грушевського часто
фігурувало в обвинуваченнях проти нових жертв сталінського терору.
Його зображували одним із лідерів українських фашистів, ба навіть
Миколі Скрипнику закидали, що він поділяє погляди Грушевського на
українську історію229. Заснований і редаґований Грушевським журнал
«Україна» почав виходити 1932 року за нової редакції. Його сторінки
рясніли грубими нападками на колишнього редактора.
Політична кампанія проти Грушевського поновилася на початку
1934 року у зв’язку з новою чисткою у ВУАН. У січні, виступаючи
на засіданні академії, на відсутнього історика напався нарком освіти
Володимир Затонський230. Того ж таки року щойно заснований Істо­
рично-археографічний інститут видав збірник, у якому дві з п’яти стат-
тей викривали «фашистський» і «націоналістичний» характер концепції
Грушевського231. Непевне становище Грушевського, якого вважали голо­
вним ворогом влади в Україні, але який вільно жив у Москві, створю­
вало чимало проблем для українських партійних чиновників, і вони ви­
магали від центру прояснити статус історика. Переадресовані в Москву
чутки (ймовірно, сфабриковані українським ДПУ), нібито Грушевський
обмірковує втечу на Захід, послужили підставою для пильнішого нагля­
ду за ним чекістів. У Київ відрядили таємного агента допитати родичів
історика. За ним стежили і під час відпочинку в санаторії Академії наук
у Кисловодську. Там у листопаді 1934 року він і помер за підозрілих
обставин232.
Непевність тривала до останку. 25 листопада 1934 року, через день
після смерти Грушевського в Кисловодську, газета «Вісті ВУЦВК» пові­
домила про його кончину і надрукувала урядову постанову про держав­
ний похорон та виділення пенсії родині покійного233. Ворога режиму
поховали з почестями, які режим віддавав своїм найвизначнішим дія­
чам. Некролог опублікувала московська «Правда», передрукували укра­
їнські видання. У кількох журналах він з ’явився в одному числі з пові­
домленням про вбивство Сєрґея Кірова 1 грудня 1934 року234.
Несподівана зміна настроїв влади одразу по смерті Грушевського й
офіційного похорону в Києві породила атмосферу, в якій вдалося вря­
тувати його недруковані рукописи. На позачерговому засіданні, склика­
ному для організації похорону історика, президія ВУАН рекомендувала
Наркомосу створити спеціяльну комісію для впорядкування паперів на­
уковця і запропонувала залучити до участи в ній доньку Грушевського
277