Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 276

Частина друга . Нація і клас
Це й уможливило його упереджену, але цілком послідовну в межах
партійної доктрини критику політичних поглядів історика. Не зовсім
зрозуміло, чому стаття Рубача вийшла пізніше порівняно зі статтями
Хвилі і Річицького. Вона з’явилася, коли апогей політичної кампанії
проти Грушевського 1931 року давно минув, а парторгам академії на­
віть перепало від начальства за надміру суворе ставлення до старих ка­
дрів. Публікація статті, яку згодом визнали взірцем совєтської критики
Грушевського, в літературному часописі, а не в «Більшовику України»,
головному рупорі партії, виликає додаткові запитання. Найімовірніше,
причина цієї аномалії криється в тому, що 1932 року сам Рубач пережи­
вав нелегкі часи, потрапивши під вогонь партійної критики. Його усу­
нули з посади директора харківського Інституту історії партії, а його
статті громили як націонал-демократичні, право-опортуністські і троць-
кістські фальсифікації. Пізніше його обвинуватили в «яворщині» і в
тому, що він розглядає українську революцію у відриві від російської220.
Публікацію переробленого виступу Рубача проти Грушевського можна
вважати розпачливою спробою продемонструвати лояльність режимові
та бажання боротися з ворогами партії на історичному фронті. За іро­
нією, стаття, яку Рубач надрукував у час «загострення класової бороть­
би», щоб урятувати свою кар’єру, а то й життя, пізніше лягла в основу
совєтського погляду на Грушевського та його праці для цілих поколінь
совєтських істориків221.
Наскільки відрізнялася кампанія проти Грушевського початку
1930-х років від критичних нападок у 1920-х? У 1931-1934 роках пар­
тійні ідеологи виставляли історика вже не як поплічника ворогів, як це
було раніше, а як головного злочинця. Нова кампанія мала на меті не
розкритикувати, як раніше, методологічні хиби у працях Грушевського,
а «викрити» його як політичного ворога - українського буржуазного
націоналіста й фашиста, котрий прагне відірвати Україну від СССР і
віддати її на поталу капіталістичному Заходу222. Політичні підстави для
обвинувачень проти Грушевського та інших українських діячів сфор­
мулював у промові на XII з ’їзді КП(б)У у січні 1934 року фактичний
представник Сталіна в Україні Павєл Постишев. Коментуючи останні
«викриття» ДПУ, він заявив, що загострення класової боротьби всере­
дині країни й загарбницькі плани закордонних імперіялістів активізують
націоналістичні контрреволюційні організації223.
Найсерйозніші політичні обвинувачення висунуті проти Грушев­
ського - державна зрада (порушення територіяльної цілісности СССР)
274