Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 275

Розділ 4. Червона Україна
ворогом партії. Беручи за основу свого «класового аналізу» автобіогра­
фію та політичні твори історика, Рубач простежує етапи його ідеологіч­
ної і політичної еволюції. У плані соціяльного походження він зобразив
Грушевського нащадком заможного священицького роду, а його бать­
ка охарактеризував як типового поміркованого ліберала. Всі ці марке­
ри соціяльної і політичної ідентичности: «священик», «поміркований»,
«ліберал» - звучали небезпечними обвинуваченнями в тогочасному па­
нівному більшовицькому дискурсі. Рубач стверджував, що Грушевський
ніколи не був соціялістом, а якщо й продовжував якусь традицію, пред­
ставлену Драгомановим, то хіба традицію буржуазного лібералізму, до
якої Драгоманов скотився в останні роки життя, залишивши платформу
дрібнобуржуазного демократизму. Хоча Грушевського переслідувала
царська влада, Рубач уважав його не радикальнішим за російських ка­
детів, а до УПСР під час революції він приєднався з однією метою -
перебрати контроль над масами й ізолювати їх від впливу пролетаріяту.
Рубач вивів Грушевського як автора теорії «єдиного національного
потоку», задуманої саме з цією метою. На підкріплення своєї теорії
Грушевський нібито висунув додаткову тезу про «небуржуазний» ха­
рактер української нації, яку Рубач окреслив як прояв націоналістич­
ної, буржуазно-куркульської ідеології. Ця теза начебто дала Грушев-
ському змогу представляти і захищати інтереси українських поміщиків
та буржуазії. Класову боротьбу він уважав аномалією історичного роз­
витку, а не головною рушійною силою історії - марксистський погляд,
який став догмою за більшовицького режиму. Повернувшись в Україну,
вів далі Рубач, Грушевський оголосив про підтримку совєтського режи­
му, але і далі був проти диктатури пролетаріяту, вороже ставився до
індустріялізації, натомість пропонував модель економічного розвитку
на користь куркулів, а не робітників. Ще одна провина Грушевсько­
го - заклик об’єднати українські землі, розділені між СССР, Польщею,
Чехословаччиною й Румунією. Прикриваючись національними гаслами,
він буцімто намагався применшити різницю між СССР і капіталістичним
світом. Виступаючи проти Грушевського, Рубач цитував Лєнінову тезу
про те, що в кожній нації є дві нації: експлуататорів та експлуатова­
них, - так само і дві національні культури219.
Рубач підсумував і розвинув багато політичних обвинувачень, вису­
нутих проти Грушевського у 1920-х і на початку 1930-х років, і як ніхто
інший систематизував «підривні» ідеї історика. Він, мабуть, прочитав
більше праць Грушевського, ніж будь-хто з його критиків-марксистів.
18-11-349
273