Розділ 4. Червона Україна
зрозуміла, що Грушевський досягнув згоди зі своїми непримиренними ворогами Єфремовим і Кримським і вони сформували спільний фронт проти політики режиму стосовно академії. Наступного року Єфремова та його прихильників усунули з керівництва ВУАН, а її саму вирішили « скомунізувати ». Знейтралізувавши Єфремова, влада втратила інтерес до Грушевського як противаги « кадетському » угрупованню в академії. Офіційної підтримки наче й не було, а раніше доступні фонди пішли на створення інституту, який мав очолити новий президент академії біолог Данило Заболотний209.
Влітку 1930 року Грушевський став головною мішенню для нападок у ВУАН. У нього відібрали історичні установи, їхніх працівників перевіряли численні комісії, які вишукували в науковій роботі історика ознаки націоналізму. Перед поверненням в Україну 1924 року Грушевському видали два листи: один від ВУЦВК, а другий за підписами голови уряду Власа Чубаря й очільника ДПУ Всеволода Балицького,- які Гарантували йому імунітет від політичних переслідувань. Ці офіційні гарантії нічим не допомогли, коли 22 березня 1931 року Політбюро КП( б) У постановило заарештувати Грушевського як голову фіктивного Українського національного центру. Наступного дня його схопили в Москві, куди він поїхав у наукове відрядження, повернули в Україну і допитали в ДПУ, зокрема сам Балицький. Після цього історика відвезли до Москви, там несподівано відпустили з в’ язниці і скасували самонаклепницькі зізнання, які він під тиском зробив в Україні. Хтось у верхніх ешелонах влади вирішив зберегти йому життя. Грушевському дозволили займатися науковою роботою в Москві, але до самої смерти таємно стежили за ним і не давали повернутися в Україну210.
Щоби ліпше зрозуміти політичні обвинувачення, які висувала Грушевському більшовицька пропаганда, варто розглянути інспірований урядом памфлет, безпосередньо дотичний до його арешту. Памфлет « Буржуазно-націоналістична трибуна » авторства члена ВУЦВК Андрія Хвилі надрукував « Більшовик України » невдовзі після арешту історика211. Це перша політична стаття, яка відверто « викривала » Грушевського як ворога совєтської влади. Хвиля повторив чимало обвинувачень, озвучених марксистськими пропагандистами ще перед 1931 роком, і водночас сформулював нові аргументи в цій полеміці.
Головним завданням Хвилі було зобразити Грушевського ідеологом українського буржуазного націоналізму, а журнал « Україну »- трибуною його ідей. Більшість закидів організаторів нової кампанії стосува
269