Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 270

Частина друга. Нація і клас
Долю Грушевського після 1929 року визначили зміни в совєтській
політиці. Втім, це не означає, що неґоціяція (у постмодерністському
сенсі слова) між Грушевським і владою повністю припинилася. Як і у ви­
падку з українськими істориками після Другої світової війни206, офіційні
атаки проти справжніх і гаданих ворогів режиму та застосована істо­
риками стратегія спротиву і виживання залишалися частиною процесу
неґоціяції, хоча жертви цих нападок не мали достатньо ресурсів, щоб
відповідати на обвинувачення. Саме мінлива позиція чільного гравця у
цих «неґоціяціях» буде в центрі моєї уваги.
Зміни у ставленні влади до академії, припинення співпраці з Гру­
шевським і початок масованої атаки на історика та його працівників
слід розглядати у контексті двох взаємопов’язаних процесів, які від­
бувалися в СССР наприкінці 1920-х років. Перший - початок нового
етапу культурної революції, позначений нападками на «старі кадри».
Другий - зміна політики партії щодо українського та будь-якого іншого
не-російського) національного відродження. Обидва процеси вкрай не­
гативно відбилися на ВУАН.
У Росії вибори 1928 року до АН СССР закінчилися фактичним під­
порядкуванням академії владі. Академіків змусили проголосувати за
кандидатів від влади, як-от Ніколай Бухарін і Міхаіл Покровський, і
призначити на керівні посади лояльних режимові науковців. Відтак було
ув’язнено кількох учених, зокрема видатного російського історика Сєр-
ґея Платонова. В Україні ДПУ сфабрикувало справу Спілки визволен­
ня України, за якою арештували й засудили кільканадцять працівни­
ків ВУАН, серед них Сергія Єфремова207. Кампанію проти української
інтелігенції супроводжувала пропагандистська атака на «український
націоналізм» - наступ на прояви української політичної емансипації
і рух у напрямку централізації совєтського політичного, економічного
і культурного життя. Не дивно, що мішенню нової політики стали не
тільки «старі кадри», а й високі партійні посадовці, як-от чільний істо-
рик-марксист Матвій Яворський, якого різко розкритикували за націо­
налізм, змусили залишити Україну, а згодом заарештували208.
Наступ партії проти Грушевського почався після сфабрикованого
процесу СВУ (березень-квітень 1930), але зміни у ставленні до нього вла­
ди простежуються вже наприкінці 1927 року. Межі, які історик визна­
чив для себе у співпраці з режимом, слід вважати головною причиною
небажання партії висувати його на посаду президента ВУАН. Підтрим­
ка його кандидатури зійшла нанівець у грудні 1927 року, щойно влада
268