Частина друга. Нація і клас
він заздалегідь просив своїх помічників поклопотатися про дозвіл йому працювати в архіві та виписати зі сховища документи, які хотів подивитися172. Члени археографічної експедиції шукали архівні матеріяли двома шляхами. Перший спосіб- Грушевський починав із запиту про конкретний документ, процитований у Сєрґея Соловйова чи Миколи Костомарова173. Другий- наскрізний пошук у фондах, де найімовірніше зберігалися документи, дотичні до української історії. Це фонди Розрядного й Посольського приказів, де зосереджено документи в малоросійських, польських, молдавських, турецьких, кримських, угорських і шведських справах, Сибірського приказу, Приказу таємних справ та інші. Наскрізний пошук здійснювали за роками, але іноді документи, що стосувалися періоду, над яким працював Грушевський, належали до справ за пізніший період. Так було з листами вдови Тимоша Хмельницького Розанди, які знайшов Віктор Юркевич, вивчаючи документи 1660-х років. їх скопіювали на прохання Грушевського, який пізніше процитував їх наприкінці першої частини IX тому174.
Зазвичай працівники археографічної експедиції читали справи, порівнювали їх з опублікованими матеріялами( головно в « Актах ЮЗР ») й уривками, які цитували Соловйов і Костомаров, а тоді відбирали частину для копіювання. Далі найняті археографічною експедицією копіювальники переписували цілі документи або уривки. Після цього працівники експедиції звіряли копії з оригіналом і надсилали їх Грушевському175. Іноді стовпчики плуталися, і дослідники, мов детективи, мусили відновлювати первісну послідовність матеріялів176. Часом Грушевський просив помічників ще раз звірити текст з оригіналом або перевести нерозбірливе слово чи речення через копіювальний папір. Одного разу Євфимовський порадив йому надіслати сторінки « Історії », де цитувалися уривки зі скопійованих документів, у Москву на коректуру177. Чи послухав Грушевський цієї поради, не відомо. Члени археографічної експедиції тісно співпрацювали з московськими архівістами, серед них із Сєрґеєм Порфір’ євим, якому Грушевський подякував у вступі до IX тому, та час від часу консультувалися з московськими науковцями, зокрема з Матвєєм Любавським і Віталієм Ейнґорном178.
Члени археографічної експедиції у Польщі та Західній Україні вели пошуки у львівських, кравківських і варшавських архівах. У Львові вони працювали в бібліотеці Осолінських, де зберігалися копії щоденників Альбрехта Станіслава Радзивила, книга Марціна Ґолінського, документи Станіслава Лукаса, а також колекції Баворовських і Дзєдушицьких179.
262