Розділ 4. Червона Україна
зібраних матеріялів передавав Грушевському. Євфимовський відповів, що десь 10 % матеріялів стосувалися його власної теми, а решта була пов’ язана з проектами археографічної комісії164.
Як і решта членів археографічної експедиції, Євфимовський, який у 1924-1926 роках був кандидатом в аспіранти, у 1926-1929 став аспірантом, і працював паралельно над власною дисертацією та над проектами Грушевського. Його дисертація « Московські воєводи в Україні в часи Богдана Хмельницького », захищена 1930 року, почасти охоплювала матеріяли, потрібні Грушевському165. Так само близькою до студій навчителя була тема дисертації ще одного активного учасника археографічної експедиції Дмитра Кравцова, котрий вивчав вплив на Україну повстання Степана Разіна166. Віктор Юркевич писав дисертацію про міграцію українців до Московської держави в добу Хмельницького167. У Києві, як раніше у Львові, Грушевський намагався поєднати власні дослідницькі інтереси з темами досліджень своїх аспірантів. Тривале перебування в Москві, однак, перетиналося з академічними планами аспірантів. У листуванні Грушевського з аспірантами в Москві часто йдеться про проблеми з виконанням навчального плану. 168.
Грушевський очевидно повністю контролював використання архівних матеріялів, зібраних членами археографічної експедиції. Він схвалював праці своїх аспірантів до Друку і добре знав про дослідження інших членів експедиції, чию роботу в Москві допомагав фінансувати через академію. Його взаємини з працівниками добре ілюструють листи до нього ніжинського історика Анатолія Єршова, який 1927 року працював як тимчасовий член експедиції. У вересні того року він сповістив Грушевському про свої архівні знахідки і питав дозволу використати дещо з цих матеріялів у своїй статті про стосунки Івана Виговського з турками. Єршов дуже обережно й дипломатично висловив своє прохання: « Мені хотілося б на підставі цих звісток написати невеличку розвідку про( східню) політику Виговського- звичайно в тому разі, коли це на Вашу думку здається доцільним. В противному разі я ні в якій мірі не користатиму з зазначеного матеріялу » 169. Невідомо, що відповів Грушевський своєму працівникові, але у вступі до IX тому « Історії » серед інших науковців він подякував за допомогу і Єршову170.
Грушевський підтримував тісний контакт зі своїми працівниками, стежив за перебігом їхньої роботи і часто просив їх знову звірити й перевірити потрібні документи171. Він і сам просиджував в архівах під час коротких відряджень до Москви й Ленінграда. Щоб заощадити час,
261