Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 262

Частина друга. Нація і клас
знайти кваліфікованих людей у Львові і Кракові для архівних розвідок
до наступного тому «Історії» і скаржився, що на нього з усіх боків
тиснуть, аби вів роботу далі156. У червні й липні він ще раз звернувся до
Студинського з тим-таки проханням про помічників у Львові і Кракові.
Водночас Грушевський згадував, що планує завершити рукопис п’ятого
тому «Історії української літератури» у вересні 1925 року; після цього
він хотів братися до матеріялів для наступного тому «Історії України-
Руси»157.
1925
року на базі історичних установ ВУАН Грушевський органі­
зував археографічну експедицію в московські архіви, де зберігалося
особливо багато матеріялів з доби Хмельницького. Експедиція почала
роботу 1926 року і тривала на регулярній основі до 1931 року. У ній
працювали Володимир Євфимовський, Віктор Юркевич, Дмитро Крав-
цов, Сильвестр Глушко і Прокіп Нечипоренко. Часами до них приєд­
нувалися Микола Петровський і Анатолій Єршов158. Члени експедиції
простудіювали велетенську кількість московських дипломатичних доку­
ментів, які стосувалися української історії 1650-1679 років, і надіслали
копії цих матеріялів до Києва159. Завдяки додатковому фінансуванню
від уряду Грушевський мав змогу виплачувати зарплатню та стипендії,
відшкодовувати витрати не тільки своїм аспірантам, які брали участь в
експедиціях до Москви, а й тим, хто, як-от ніжинські історики Петров­
ський і Єршов, долучався до неї час від часу. У Москві теж наймали
помічників, щоб пришвидшити копіювання документів. Мало того, Гру­
шевський оплачував роботу Василя Герасимчука й Мирона Кордуби в
польських архівах, а ще їхніх копіювальників та інших помічників160.
Поза сумнівом, щедре фінансування роботи над «Історією» Гру-
шевського при безгрошів’ї академії багатьом не подобалося161. Навіть
Федір Савченко, близький співробітник Грушевського, в листі до Сту­
динського нарікав, що не може дістати у своєму відділенні грошей на
відрядження, бо все йде на поїздки колеґ, які працюють у московській
археографічній експедиції, або на наукові проекти доньки Грушевсько­
го Катерини162. Влітку 1930 року, коли Грушевський став мішенню для
нападок влади, питання про його зловживання становищем розгляда­
ла комісія з «чистки» академії. Олексій Баранович, Лев Окіншевич і
Микола Ткаченко - все колишні аспіранти відділення Грушевського163
і представники профспілкового комітету - допитувалися у Володими­
ра Євфимовського, одного з членів археографічної експедиції, скільки
архівного часу він присвячував роботі над власною темою і яку частину
260