Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 258

Частина друга. Нація і клас
уряду й академічних інституцій мали певний резонанс у Москві. Пред­
ставники республіканських управлінь науковими установами розгляну­
ли на засіданні ідею асоціяції республіканських академій, але відкинули
її під тим приводом, що більшість республік щойно почали розвивати
свої наукові програми і ще не готові брати участь в асоціяції. Натомість
запропоновано було всі академічні інституції, робота яких має широке
наукове значення, класифікувати як всесоюзні та фінансувати із загаль­
носоюзного бюджету. Водночас вони залишатимуться в республікан­
ській юрисдикції. Виступаючи на засіданні української Головнауки в
січні 1926 року, Грушевський привітав цей компроміс, але зажадав, щоб
цілій ВУАН надали всесоюзний статус, урівняли з Російською академі­
єю наук і фінансували з загальносоюзного бюджету139.
У перспективі оборона Грушевським статусу української академії,
рівного з російською, наслідків не мала: неросійські наукові інститу­
ції швидко було змарґіналізовано140. В перші роки більшовицької влади
Російська академія наук, так само як українська, вповні скористалася
принципом академічної автономії для формування власних наукових
програм. В українському випадку це сприяло українізації академічної
науки. Російська академія зберегла дореволюційну імперську менталь­
ність, особливо помітну в структурі гуманітарних відділень. Грушев­
ський прагнув зробити все можливе, щоб нова установа мала справді
загальносоюзний характер і не залишилася старою Російською академі­
єю під новою вивіскою.
У квітні 1929 року на першому після обрання нових членів засіданні
AH СССР Грушевський запропонував змінити назву і структуру Відді­
лення російської мови й літератури, яке відповідало за всі слов’янські
мови й літератури. Він доводив, що залишити стару назву означає збе­
регти великодержавні імперські традиції. Збори відділення схвалили змі­
ну і підтримали ще одну його пропозицію - заснувати окремі інститути
української та білоруської мов і літератур, а також інститути для до­
слідження мов і літератур південних і західних слов’ян141. Грушевський
був рушійною силою проекту, який мав на меті представити неросійську
історіографію в стінах всесоюзної академії. Він пропонував створити
в межах гуманітарного відділення окремі інститути української і біло­
руської історії, інститут історії й археології Кавказу та кілька окремих
інститутів для вивчення історії народів Кавказу й Центральної Азії. У
травні 1929 року гуманітарне відділення схвалило пропозицію Грушев-
ського закласти інститут української історії. Хоча цю резолюцію так
256