Розділ 4. Червона Україна
Влада організувала Академію наук СССР в Ленінграді на базі Російської академії наук( до травня 1917 року- Імператорська Санкт- Петербурзька академія наук). Російська академія фактично перебрав ла на себе загальносоюзні повноваження, монополізувавши доступ до центрального фінансування і змарґіналізувавши республіканські наукові інституції. Російський науковий істеблішмент дедалі більше вивищувався над науковцями совєтських республік. Саме такої моделі організації академічної роботи за будь-яку ціну намагався уникнути Грушевський. За іронією долі, 1929 року його обрали до інституції, яку він хотів реорганізувати за своїм планом. Діяльність Грушевського в АН СССР допомагає зрозуміти, як його загальні погляди на російсько-українські стосунки перетворювалися на практичні дії в контексті академічної політики.
1925 року, коли Російську академію зреорганізували в АН СССР, сорок два українські науковці підписали лист протесту. Грушевський активно долучився до підготування заяви ВУАН з цього приводу. У ній ішлося про те, що не можна створювати всесоюзні наукові інституції простим перейменуванням російських академічних установ. Вони мають стати асоціяцією республіканських інституцій, і тільки їхню спільну організаційну роботу, а також діяльність установ, які працюють над науковою проблематикою, що становить єдиний інтерес для республіканських академій- членів асоціяції, слід фінансувати зі всесоюзного бюджету. Заява апелювала до совєтської конституції, за якою питання культури, освіти й науки належали до юрисдикції республік, до постанов першого всеукраїнського конгресу з досліджень продуктивних сил України, до ще чинної більшовицької тези про відкритість Совєтського Союзу для всіх комуністичних націй світу, що не узгоджувалося з картиною, коли Російська академія наук монополізує всесоюзну науку136.
Заяву, складену за діяльної участи Грушевського, підтримала українська академічна спільнота137. Вона була цілком суголосною позиції, яку сформулював нарком освіти УССР Олександр Шумський. У листі до російського наркома освіти Анатолія Луначарського Шумський застерігав: « Проголошення Російської Академії наук загальносоюзною є спробою підпорядкувати наукові установи відсталих національних культур національним установам Росії і поставити Російську Академію в привілейоване положення, в тому числі і матеріяльне... Ставайте на шлях узгодження роботи, а не керівництва » 138. Протести українського
255