Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Página 256

Частина друга. Нація і клас
вець, продемонстрували вибори до всесоюзної академії 1928 року130. У
червні 1928 року Наркомат освіти запропонував Багалія (разом із Гру-
шевським) кандидатом в академіки. Хоча Багалій був фаворитом; україн­
ських можновладців, у Москві у списку кандидатів, яких підтримав ЦК
ВКП(б), фігурувало тільки прізвище Грушевського. Українське керівни­
цтво визнавало, що Багалій дуже програє Грушевському як науковець,
але політично він був куди бажанішим, і влада вважала, що вилучення
його зі списку зміцнить реноме Грушевського. Харківські зверхники ще
раз спробували переконати московське начальство внести Багалія до
офіційно схваленого списку кандидатів, але так нічого й не добулися131.
Науковці старого гарту в AH СССР не вважали Багалія прийнятним
кандидатом ні з наукового, ні з політичного погляду. Багато академі­
ків, серед них і Володимир Вернадський, не могли пробачити Багалієві
тісних зв’язків із владою та участи в руйнуванні традиційної системи
академічних установ в Україні132.
З другого боку, Грушевський мав незаперечні академічні здобутки.
На засіданні профільної секції Академії наук СССР 12 грудня 1928
року він отримав шістнадцять із сімнадцяти голосів, а на загальних
зборах академії 12 січня 1929 року - двадцять шість із тридцяти133. Се­
ред тих, хто ймовірно голосував проти нього, був неодмінний секретар
ака демії Сєрґей Ольденбурґ. На засіданні номінаційного комітету він
зачитав лист часів Першої світової війни, який Грушевський написав
із заслання президентові Імператорської академії наук Константіну
Константіновічу Романову і в якому запевняв великого князя у своїй
лояльності. Ольденбурґ нібито заявив, що кандидатура Грушевського
не викликає заперечень з академічного боку, але цей лист до члена
царської родини треба взяти до уваги. Далі він згадав, що кандидатуру
Грушевського на виборах в академію вперше розглядали ще 1906 року.
Чи вплинула якось заява Ольденбурґа на ці вибори, сказати важко134.
Більшість російських академіків не симпатизували більшовицькому ре­
жимові і ймовірно не вважали лист Романову плямою в науковій біо­
графії Грушевського. Влада про цей лист дізналася порівняно пізно, в
листопаді 1928 року. Керівництво КП(б)У й українського ДПУ, яке мрі­
яло про якнайширше представництво республіки у всесоюзній академії,
доволі скептично поставилося до цієї справи. За тих обставин навіть
прихильник Багалія український історик-марксист Матвій Яворський
рекомендував Грушевського від українського марксистського істебліш­
менту у всесоюзну академію135.
254