Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 254

Частина друга. Нація і клас
У промові Грушевський порушив два важливі питання, які мали
політичне значення. Перше - формування українського пролетаріяту,
компонента с о ц і а л ь н о ї структури української нації, якого раніше бра­
кувало. Друге - збирання всіх українських земель у межах української
держави. У першому питанні він приєднався до генеральної лінії партії,
яка проголошувала, що пролетаріят визначає характер сучасної доби.
Формальна згода з партійною лінією дала змогу Грушевському пред­
ставити власний культурний і національний проект у спосіб, який не
відбігав від офіційного дискурсу. Прибираючи свою національну про­
граму у класові шати, Грушевський вважав, що Україна стане робіт­
ничою державою лише тоді, коли національно свідомі селянські маси
об’єднаються з робітничим класом і закладуть основу його культур­
ної українізації. Тому він закликав українську інтелігенцію вести далі
культурну працю задля блага українського селянства. Обґрунтовуючи
свою позицію, Грушевський скористався популярним тоді комуністич­
ним гаслом «лицем до села». Насправді він виступив за дальшу укра­
їнізацію міст завдяки міграції селян як засіб завершити формування
української нації123.
Грушевський виголосив гасло єдности українських земель у голо­
вній ювілейній промові і повторив у завершальних словах на святку­
ванні. Він нагадав авдиторії про ті частини українського народу, які
лишаються поза «робітничо-селянською Україною» і не беруть участи
в національному відродженні. Він перерахував українські міста під вла­
дою Польщі (Холм, Львів, Острог, Луцьк), Чехословаччини (Ужгород) і
Румунії (Чернівці, Хотин, Ак-Керман). На перший погляд, його заклик
об’єднати всі українські землі в одній «українській робітничо-селянській
державі» повністю відповідав партійній лінії, «політиці П’ємонту», яка
пропагувала пришвидшений розвиток української національної культу­
ри в СССР, аби привабити українців, що живуть в капіталістичних кра­
їнах, і здестабілізувати ті країни124. Водночас Грушевський відійшов від
лінії партії. Цитуючи рядки Франка про український народ - майбут­
нього господаря всіх своїх етнічних територій від Карпат на заході до
Кавказу на сході й Чорного моря на півдні, він натякав і на українські
етнічні території в кордонах Російської Федерації. Вірш Франка з уст
Грушевського зустріли овацією. За словами самовидця Григорія Костю-
ка, «в той момент, за винятком кількох шпиків, що, напевне, сиділи се­
ред публіки, для учасників ювілейного свята, можна з певністю сказати,
не існувало ні радянської влади, ні комуністичної партії та її диктатури.
252