Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 251

Розділ 4. Червона Україна
закидів з боку своїх колеґ по партії, і критику Грушевського слід роз­
глядати саме як незграбну спробу довести свою вірність партії. Судячи
з реакції на цей виступ Миколи Скрипника, наступника Шумського на
посаді наркома освіти, тому не вдалося переконати своїх недругів у пар­
тійних верхах, ніби він запеклий борець із українським націоналізмом109.
Хай якими були справжні думки та цілі Шумського, якого Грушевський
уважав особистим ворогом110, його аргументи проти Грушевського ціл­
ком відповідали одному з головних правил тогочасного партійного дис­
курсу - підміняти національні категорії класовими.
Принцип розглядати Москву, новий центр колишньої імперії, не як
столицю Росії, а як осереддя світового пролетарського руху, запровадив
в український політичний дискурс Іосіф Сталін, написавши у квітні 1926
року листа до українського Політбюра у зв’язку з «провинами» Хви­
льового . Відтак цей принцип було повторено в резолюціях травневого
пленуму ЦК КП(б)У 1926 року111. Шумський прийняв Сталінову логіку,
коли заявив: «Червона Москва створена власною волею, силами й кров’ю
також і українських робітників і селян. Москва - столиця нашого Со­
юзу. Москва - центр і мозок робочого діла по всьому світу. - Це наша
Москва»112. Так класова інтернаціоналістська парадигма ефективно за­
мінила національну. Ідею переорієнтувати українську культуру з Москви
на Европу віднині трактували як відкидання пролетарської культури за­
для буржуазної. Ця парадигма виправдовувала посилений контроль Мо­
скви над Україною та збереження панівної ролі російської культури, яка
тепер виступала радше в класових, ніж національних, шатах.
Промова Шумського ще раз увиразнила партійний месидж «буржу­
азній» інтелігенції: попри всі зусилля засвоїти словник і норми панів­
ного совєтського дискурсу, її участь у громадському житті небажана113.
За логікою Шумського, що відбивала партійні настанови загалом, пред­
ставники націоналістичного табору не мали права вступати в політич­
ні дискусії, які належали до виняткових прерогатив партії. Шумський
стверджував, що насправді Грушевський утручається в партійну полемі­
ку не з метою сприяти соціялістичному будівництву, а щоб використа­
ти незгоди серед більшовиків і спровокувати ворожнечу між етнічними
групами. І він, Шумський, посміявся би разом із товаришами Ларіним і
Єнукідзе над тим, що його позиції підтримує Грушевський, якби не Хви­
льовий і його ухили. Він нападав на члена партії Хвильового за те, що
той грає на руку націоналістам - від академіка Грушевського до Дмитра
Донцова. За словами Шумського, випадок Хвильового кардинально від­
249