Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 249

Розділ 4. Червона Україна
Союз кордонами колишньої Російської імперії та позбавити його шансів
на майбутнє розширення. Потурання влади російському великодержав­
ному шовінізму лише провокуватиме спалахи українського націоналізму,
який, на думку історика, був прямим відрухом утискуваної культури на
розвиток культури панівної. Завважуючи небезпеку відродження україн­
ського націоналізму, Грушевський писав, що совєтський уряд мусить вес­
ти війну на два фронти і протидіяти імперським прагненням російсько­
го, польського, чеського й інших великодержавницьких націоналізмів з
одного боку та українським націоналістичним крайнощам - з другого.
Висловлюючи ці думки, Грушевський вдало використав кілька важ­
ливих ідеологічних парадигм панівного совєтського дискурсу, зокрема
офіційно проголошену тезу про рівність усіх національностей в СССР
незалежно від чисельности, і твердження про те, що лише соціялізм
нібито може Гарантувати меншинним культурам найвищий рівень розви­
тку. Ці постулати офіційної пропаганди особливо важили для України,
західні території якої були під владою «буржуазних» урядів Польщі,
Румунії і Чехословаччини. Грушевський також грав на комуністичних
сподіваннях світової революції та майбутнього входження інших ре­
волюційних націй до СССР. Формулу боротьби на два фронти проти
українського націоналізму і великоруського шовінізму, доволі популяр­
ну тоді в офіційних колах, Грушевський запозичив просто з текстів
партійних ідеологів.
Історик оголосив, що повністю підтримує політику українізації. На
його думку, виважена та рішуча національна політика комуністичної
партії і совєтського уряду в інтересах зближення міста й села краще
вгамує «повищені національні емоції українського громадянства», ніж
праці Михайла Драгоманова. Цей аргумент спирався на офіційній інтер­
претації українізації як процесу, спрямованого на посилення зв’язків
російськомовного міста й україномовного села з метою зблизити ро­
бітничий клас і селянство. Але не всі офіційно схвалені кліше у статті
Грушевського - наслідок його спроби підлаштуватися під нові політичні
обставини. Він поділяв багато поглядів своїх колишніх колег з УПСР,
які приєдналися до більшовиків із наміром будувати робітничо-селян-
ську соціялістичну Україну. Водночас він свідомо вдавався до більшо­
вицького політичного лексикону, аби легше легітимізувати свої позиції
у повністю підконтрольній уряду публічній сфері101.
Долучившись до дискусії про майбутнє національних культур в
СССР, Грушевський став на бік українських совєтських керівників, ко­
247