Частина друга. Нація і клас
цтва, для досягнення цієї мети висувати Грушевського на президента не було потреби85.
Ситуація змінилася доволі драматично в наступні два роки. Навесні 1925 року новопризначений генеральний секретар ЦК КП( б) У Лазар Каганович відвідав Київ і окремо зустрівся з лідерами ворожих фракцій у ВУАН Кримським і Грушевським86. Після повернення Кагановича до Харкова українське Політбюро обговорило питання партійної роботи серед інтелігенції. Владу непокоїла порівняна незалежність академії, і вона хотіла реформувати її, щоб збільшити свій вплив серед української інтелігенції взагалі87. На початку січня 1926 року Політбюро повернулося до питання ВУАН. На порядку денному стояли близькі академічні вибори і кандидатура нового президента. Грушевський безсумнівно був фаворитом на цю посаду, але влада жадала від нього запевнень у політичній лояльності. Політбюро уповноважило голову українського уряду Власа Чубаря попрацювати з Грушевським у справі відповідної заяви88. Схоже, що історик таки не зробив кроків, які задовольнили б владу89, але навесні 1926 року Політбюро все-таки вирішило підтримати його кандидатуру на посаду президента Академії наук90.
Таку ухвалу почасти уможливила нова стратегія, яку Грушевський обрав на початку 1926 року і яка давала йому змогу співпрацювати з режимом щодо певних політичних питань. У січні 1926 року Грушевський виступив із важливою доповіддю на засіданні Укрголовнауки( Головного управління наукових установ) про організацію наукової праці в Україні. У своєму виступі він наголосив роль совєтської влади в розвитку ВУАН і відзначив, що урядова підтримка академії допомогла злеґітимізувати совєтську владу в очах українського суспільства. Можновладці ентузіястично зустріли його промову, опублікували її в газетах91. Під час поїздки до Харкова на початку квітня 1926 року Грушевський умовився виступити з осудом організаторів майбутнього Українського наукового з’ їзду в Празі. З ініціятиви влади він погодився також зібрати засідання в академії та засудити з’ їзд. Обіцянки він виконав. В інтерв’ ю газеті « Пролетарська правда » Грушевський заявив, що з’ їзд- це лише політична демонстрація з метою зганьбити справжню наукову роботу, що ведеться в Совєтській Україні, і засудив позицію чехословацького уряду, який підтримав з’ їзд. Грушевський не без сарказму заявив, що ліпше було б зорганізувати з’ їзд не в Празі, а в Закарпатті, де відбувається чехізація українського населення92.
244