Частина друга. Нація і клас
Я спитаю, что для Украиньї СССР не только нужен, но реально необходим, ибо нам можно будеш бороться с Россией только тогда, когда все украинские земли будут обьединени. Как зт о сделать? Только путем вовлечения СССР в войну с Польшей, и з т а война будет. Неизбежньїй ход собитий ведеш нас к зтой войне, и ми на русских плечах, ценой жертв со сторони Великороссии, получим обьединенную Украйну75.
Коли йшлося про стосунки України зі всесоюзною владою, Грушевський, судячи з рапортів ДПУ, підтримував партійних і урядових керівників, які виступали за адміністративну децентралізацію Союзу. Змагатися колишнім есерам за посади в совєтському апараті він уважав марним, доки справжні центри влади- керівні органи ЦК і ДПУ- залишаються в Москві. Натомість він пропонував іґнорувати загальносоюзні структури. « Аучше другое,- цитував аґент ДПУ слова Грушевського,- зто не меіиая жить СССР, жить самостоятельно, культурно,“ но тихонько”, тихо и спокойно. В игнорировании власти украинский злемент воспитивает своє национальное чувство, но ни в коем случае не в борьбе с СССР. Н ет, ми лояльни, до скрежета зубов ГГГУ лояльни СССР » 76.
Про ці приватно висловлені думки знала влада. У лютому 1927 року голова українського ДПУ Всеволод Балицький процитував їх у звіті генеральному секретареві КП( б) У Лазарю Кагановичу й члену українського Політбюра Володимиру Затонському. Якийсь час влада вітала такі погляди, бо вони разюче відрізнялися від настроїв консервативнішої української інтелігенції. З другого боку, вона ніколи не довіряла Грушевському, в її очах він був передусім колишнім головою Центральної Ради- головного ворога більшовиків наприкінці 1917-го- на початку 1918 року, у поворотний момент розвитку більшовицької революції. Ставлення влади до Грушевського оприявнює репліка Власа Чубаря, який очолював Раду народних комісарів УССР у 1923-1924 роках і спробу історика добути додаткове фінансування для якогось наукового проекту нібито прокоментував так: « Чого це Центральна Рада заворушилася? » 77.
ДПУ політичні погляди Грушевського, особливо перед масштабним розгортанням українізації у 1924-1925 роках, оцінювало більш-менш об’ єктивно. На нього відкрили справу 20 березня 1924 року, майже відразу після повернення в Україну. За ним часто стежили аґенти ДПУ78,
242