Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 241

Розділ 4. Червона Україна
прихильники в академії, він добре розумів, які труднощі на нього там
чекають, і був готовий вести довгу позиційну війну з супротивниками.
Проблеми Грушевського з ВУАН та її керівництвом сягають ще 1918
року, коли гетьман Скоропадський заснував академію, а Грушевський
із політичних та ідеологічних міркувань виступив проти цієї ініціятиви.
З одного боку, він не хотів підтримувати проект гетьмана, з другого
боку, мав власну концепцію академії, дуже відмінну від урядової. Гру­
шевський уявляв українську академію наук інституцією, зосередженою
передусім на гуманітарних науках, тобто дисциплінах, які прямо сто­
сувалися українських студій, а отже, українського націєтворення. На­
томість академію організували за планом, який запропонував її перший
президент, природознавець Володимир Вернадський. 1919 року, після
падіння гетьманського режиму, Грушевський навіть пропонував розпус­
тити академію в її тодішній формі, але вона вижила, її було частково
зреорганізовано і дещо зукраїнізовано65. Невдовзі за підтримки більшо­
вицького режиму до академії було приєднано Українське наукове това­
риство - колишню наукову базу Грушевського в Києві, яку він разом із
НТШ мислив ядром майбутньої академії наук. Гетьманський режим не
тільки привласнив ідею української державности, але й перехопив ідею
академії наук, що її Грушевський наполегливо розробляв до революції,
і він не міг так просто з цим змиритися66.
Грушевський та його академічні опоненти, Єфремов і Кримський,
недолюблювали один одного з особистих причин. Але були й важли­
ві ідеологічні причини взаємної ворожости. У соціяльних питаннях
Кримський і Єфремов трималися правіших поглядів, аніж Грушевський.
Єфремов належав до Української партії соціялістів-федералістів, яка
підтримала гетьманський режим. Він і Кримський тісно співпрацювали
з академіками консервативних соціяльних поглядів. Грушевський при­
писував Кримському диктаторські норови, вважав, що той плазує перед
владою і разом зі своїми прихильниками затягував з його виборами до
академії у другій половині 1923 року67. Опоненти Грушевського, своєю
чергою, сумнівалися у щирості його лівих переконань і вважали, що
він підірвав автономію академії, домовившись про своє повернення з
владою, перш ніж звернутися до академії. Не подобався їм і тяжкий
характер Грушевського68.
Попри всі неґативні наслідки, породжені внутрішніми чварами, Гру-
шевському незабаром вдалося розгорнути масштабну дослідницьку та
видавничу програму, рівної якій в академії ніколи не було. Його таки
239