Частина друга. Нація і клас
шевського можна також вивчати питання, підставові для історії науки в Совєтському Союзі. Чи хотіла влада участи академіків старої школи в публічному житті? Якою мірою академія не залежала від держави в перші два десятиліття совєтської влади? Які мотиви співпрацювати з режимом мав академічний істеблішмент і як далеко він готовий був зайти у пошуках владної підтримки? 61 Я порушую ці питання, розглядаючи злети й падіння в кар’ єрі Грушевського у совєтському академічному середовищі до його арешту й фактичного заслання в Москву навесні 1931 року.
Історія праці Грушевського у ВУАН починається з першого ж дня, як він повернувся з еміграції. За кілька годин після приїзду до Києва в березні 1924 року його запросили відвідати засідання соціологічної секції ВУАН. Щойно він прийшов, йому запропонували стати членом секції. Для науковця, який віддавна вважав себе « істориком-соціологом », заснував Український соціологічний інститут у Відні і мріяв перенести його діяльність в Україну, ці вибори означали великий тріюмф або щонайменше крок у правильному напрямку62. Однак Грушевський відмовився від такої чести і заявив, що повернувся в Україну, передусім аби завершити свої історичні проекти, отож він не матиме часу керувати соціологічними дослідженнями. Чому він так не по-товариськи і навіть невдячно відреаґував на пропозицію інституції, яка уможливила його повернення в Україну?
У звіті аґентів Державного політичного управління( ДПУ або ж ҐПУ) від 15 березня 1924 року, тобто лише за тиждень після приїзду Грушевського до Києва, цілу справу його виборів до соціологічної секції представлено як інтриґу його ворогів у ВУАН. Згідно з цим звітом, дехто з академіків спершу намірявся віддати Грушевському посаду президента, щоб залучити його до спільного фронту проти влади, але врешті-решт вирішили тримати його подалі від керівництва академією. Очільники ВУАН- віце-президент, літературознавець Сергій Єфремов й академік-секретар, відомий орієнталіст Агатангел Кримський- прагнули змарґіналізувати Грушевського, не давши йому секцію української історії63.
Інформатор ДПУ очевидно знав про події в академічних верхах із перших рук. Один із лідерів опозиції до Грушевського Сергій Єфремов із самого початку мав серйозні застереження проти повернення Грушевського до Києва і роботи його в академії64. Були у Грушевського й
238