Розділ 4. Червона Україна
луєте над браком національної ] свідомости у емігрантів ] з України. А що ж може дати ту свідомість, як не культурна праця! Не було її, не могло бути при царськім режимі!» 57.
В останні місяці життя за кордоном Грушевський шукав у більшовицькій політиці елементів, які могли б виправдати його рішення. Він з ентузіязмом вітав міркування одного соціяліста-федераліста, який писав йому, що більшовики неабияк прислужилися Україні, зруйнувавши там російську владу. Грушевський навіть уважав, що вони робили це рішучіше за самих українців58. « Для Вашої відомости: я вважаю, що в даній ситуації- котрої скорої зміни не предвиджу, ми тільки при помочі большовиків можем визволити зах [ ідну ] Укр [ аїну ] і відборонитись від московської навали; наші власні сили- на котрі ми повинні в першій черзі орієнтуватись, для сього не вистануть, бо ми переходимо період ослаблення »,- писав він Студинському59. Він хотів також повернутися, щоб організувати наукову відповідь прихильникам ідеї « єдиної Руси », які тепер розлетілися світами і завзято дискредитують українську справу в наукових колах60.
Цікаво, що в листах до Студинського, до якого він найчастіше звертався « товариш », Грушевський ніколи не намагався виправдати своє повернення в Україну в рамках соціялістичного дискурсу. Ніколи не покликався він і на інтереси світової революції чи розвиток соціялізму в Україні- мотиви, які переважали в його листах до більшовицьких вождів 1920 і 1921 року. Те саме стосується й листів до його американського кореспондента Тимотея Починка, до котрого він теж звертався « товариш ». У спілкуванні з українцями Грушевський вдавався лише до національного дискурсу. Він пішов на компроміс із більшовиками не заради соціялістичної революції, а задля користи української справи.
Советський академік
Грушевський повернувся в Україну на запрошення Всеукраїнської академії наук, з якою буде тісно пов’ язаний до останніх днів життя. Праця Грушевського в совєтській академічній інституції дає змогу дослідити багато питань, які виходять за межі його наукової біографії або еволюції політичних поглядів. Серед них роль ВУАН у підважуванні всеросійського й розвитку українського національного проекту, політика совєтського керівництва в Москві та українських більшовиків у Харкові щодо академії й академічного життя загалом. На прикладі Гру-
237