Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 237

Розділ 4. Червона Україна
в жовтні 1922 року історик зізнавався в листі до Студинського: «просто
страшно стає, що буде, як не можна буде на Другу осінь вернутись»42.
Наступного місяця Грушевський формально залишив посаду в іноземній
делегації УПСР. Шлях в Україну було відкрито.
Не лише Грушевський мав намір повертатися в Україну, його молод­
ші колеґи з віденської групи соціялістів-революціонерів теж схилялися
до цього. Після невеликої дискусії ухвалили, що вони повернуться не
як група, а кожен окремо43. Навесні 1923 року Микола Чечель уже був
у Харкові, і Ссіме через нього Раковський передав ще одне офіційне за­
прошення Грушевському повернутися в Україну. Умови були ті самі,
що й 1921 року: він мав присвятити себе винятково науковій роботі у
Всеукраїнській академії наук44. У травні 1923 року Грушевський отри­
мав приватного листа з Києва з пропозицією виставити кандидатуру
на виборах ВУАН. Спершу він вагався, але в серпні 1923 року, маючи
вже офіційний запит академії, погодився. Він не хотів бути державним
службовцем, але ВУАН хоча б формально залишалася неурядовою уста­
новою й академічна посада давала Грушевському певну незалежність45.
У листопаді українське Політбюро ухвалило резолюцію з дозволом Гру­
шевському повернутися в Україну46. Після обрання його дійсним ака­
деміком у грудні 1923 року ВУАН ініціювала офіційний лист від уряду,
який ґарантував історикові імунітет від політичних переслідувань - одна
з умов його повернення до Києва47.
Фінансові труднощі, що їх Грушевський із родиною переживали в
еміграції, безперечно вплинули на їхнє рішення повернутися, але це
була не одинока причина. Немає підстав не вірити словам Грушевсько-
го в листі, написаному вже з Києва до одного з американських ко­
респондентів: «...скажу про себе, що се Ви помилились, діставши таке
вражіннє з того листу, що я жалую свого повороту, і вернувсь тільки
з матеріяльної нужди»48. Слід згадати, що, крім пропозиції з України,
Грушевський мав тоді й інші варіянти. Якийсь час він навіть подуму­
вав повернутися до Львова, де у нього залишився будинок, але не був
певен, чи польська влада це дозволить і чи буде у Львові можливість
працювати без «упокорення»49. Обговорювалися перспективи викладати
в Оксфорді чи Принстоні, але з багатьох причин вони не стали пріори­
тетними. Грушевський хотів бути якомога ближче до України і писав,
що поїде у Сполучені Штати, аби тільки уникнути голодної смерти50.
Набагато більше він розмірковував над пропозицією Українсько­
го вільного університету у Празі й Української господарчої академії в
235