Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 229

Розділ 4. Червона Україна
тралізму та шовінізму і закидав їм, що вони були інструментом у руках
російської буржуазії, то тепер він уважав їх лідерами соціалістичної
рево люції. У червні 1920 року він так пояснював зміну своїх настанов:
«Справді, за сі три роки російські більшовики з непевних авантюрис­
тів, опанованих своїми гріхами московского шовінізму і імперіялізму,
якими могли здаватися в початках, виросли в провідників світового с о ­
ц і а л і с т и ч н о г о руху, на яких з вірою і любов’ю дивиться весь трудящий
світ, всі покривджені і обділені сучасним капіталістичним режимом. Які
б не були помилки більшовицьких провідників в українській політиці,
як би не вилазила боком українцям діяльність їх аґентів на Україні, на­
лежить всяко оминати конфлікту з большевизмом, шануючи загально­
людську вагу соціялістичної революції, котру веде він»13. Ґрушевський
засуджував будь-яку боротьбу з більшовизмом у час, коли той змага­
ється з наступом «світового капіталізму та його наймитів»14. Щоразу,
коли Україні загрожували реакційні сили, народні маси дивилися на
більшовиків як на безкомпромісних борців з буржуазією, - наголо­
шував він і вітав більшовицькі спроби підтримати українські культурні
прагнення, однак дуже критично оцінював нетерпимість більшовиків
до інших соціялістичних партій та дедалі більший централізм Москви в
політиці й економіці15.
Грушевський твердо вірив у майбутнє УПСР і виступав проти її роз­
пуску. Ця перспектива стала реальністю, коли дехто з членів партії пе­
рейшов до табору Петлюри, а ліві боротьбисти злилися з більшовиками.
Згідно з Грушевським, революційна місія есерів - досягнути того, що
досі нікому не вдавалося: привернути селянство на бік соціялістичної
справи і перетворити Україну з перешкоди на шляху світової революції
на її плацдарм. Про це йдеться у його статті «Українська партія соція-
лістів-революціонерів та її завдання», написаній у червні-липні 1920 ро­
ку і вміщеній у першому числі журналу «Борітеся - поборете!», який ви­
давала закордонна делегація партії16. Тут Грушевський розвинув окремі
ідеї, висловлені в раніших статтях. Новим було обговорення ролі тра­
диції в партійній діяльності. Грушевський виводив ідеологічне коріння
есерівської доктрини від Кирило-Методіївського братства, заснованого
київськими українофілами у 1840-х роках. Він коментував погляди Та­
раса Шевченка і Михайла Драгоманова, розглядав елементи соціяльного
радикалізму у працях Миколи Костомарова, Володимира Антоновича й
Олександра Лазаревського. В ґрунті речі, він оголосив, що його партія
15*
227