Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 228

Частина друга. Нація і клас вимогам «совєтського» уряду, який есери готові були визнати, відки­ нувши власну попередню ідею коаліції. Водночас конференція засуди­ ла українські уряди Симона Петлюри, Ісаака Мазепи і Євгена Петру- шевича за нехтування національних, соціяльних і державних інтересів українського народу, зв’язок із міжнародним капіталом, польською та румунською буржуазією9. У травні 1920 року третя конференція УПСР і закордонна делегація ухвалили спільну заяву, засудивши Петлюру за участь у військовій кампанії проти совєтського режиму разом із поль­ ськими силами Юзефа Пілсудського10. У липні 1920 року Грушевський написав секретареві ЦК КП(б)У Станіславу Косіору, звернувшись до нього «товариш», і висловив свою та колеґ підтримку соціялістичних перетворень в Україні та більшовицьких спроб здобути контроль над Західною Україною11. Пошуки Грушевським та його прибічниками спільного ґрунту з біль­ шовиками пояснює той простий факт, що на 1920 рік більшовики ово­ лоділи Україною, а УПСР була майже знищена. З лівого крила партії утворилася окрема партія боротьбистів, яка злилася з більшовиками, що сприяло їхній перемозі в Україні. Якщо Грушевський і його колеґи хоті­ ли повернутися і вести далі свою політичну діяльність, їм потрібна була ухвала більшовиків. Інший чинник, який безперечно вплинув на став­ лення Грушевського до більшовицького режиму, - зміна національної політики більшовиків. У 1920-х роках, навчившись на власних помилках, більшовики припинили утискувати українське культурне життя і навіть заохочували українізацію місцевого партійного й урядового апарату12, їхній конфлікт із відновленою польською державою за контроль над Україною теж сприяв орієнтації Грушевського та його групи на Москву. Грушевський і далі вважав поляків головною загрозою Україні й рішуче виступав проти нового поділу українських земель між Російською Фе­ дерацією і Другою Річчю Посполитою. З політичного погляду, Грушев­ ський мав набагато більше спільного з більшовиками, ніж з поляками чи українським урядом Симона Петлюри. Соціялістів-революціонерів і більшовиків об’єднувала не лише ідея совєтської форми врядування, а й віра в соціялістичну революцію. Не дивно, що в тогочасних текстах і заявах Грушевського націо­ налістичний дискурс початку 1918 року поступився місцем класово­ му, соціялістичному - це допомогло йому та його колеґам виправдати зміну свого ставлення до більшовиків. Якщо 1918 року Грушевський сприймав більшовиків як представників старого великоруського цен­ 226