Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 211

Розділ 3. У пошуках національної парадигми
цими двома головними соціяльними силами ранньомодерної України.
Грушевський писав: «З загально-національного погляду можна було
теж вважати користним фактом, що між двома бігунами (полюсами)
українського елементу, розлученими соціально-економічними інтере­
сами, тим провалєм польського шляхетського права, заявляв ся певний
сполучник в виді козачини й звязував новим обручем розсипану укра­
їнську народність»171.
Грушевський як «національний будитель», очевидно, вітав спілку
козаків із українською шляхтою, але Грушевському-народнику зро­
бити це було непросто, і він закидав козакам нездатність піти проти
панівних класів і рішучіше стати на захист соціяльних інтересів селян­
ства. Він писав із неприхованим розчаруванням, що ставлення козацт­
ва «до соціально-економічних домагань мас не вийшли з стадії певної
созвичности, певної симпатичности або союзности інтересів»172. Утім,
Грушевський уважав, що прості козаки схвалювали участь козацької
старшини в церковних справах: «...Ми знаємо тенденцію козаків - при­
брати своє пограничне добичництво ідеальною шатою боротьби “з не-
приятелем св. Христа”, - писав історик, - і можемо зрозуміти, що
навіть тому здичілому добичнику, який в потребі не давав спуску од­
наково ні Бусурману, ні свому одновірцю православному Москвитину
чи Білорусину - навіть йому приємно було чути якусь вищу місію в сім
козацькім житю, якийсь ідеологічний зміст в своїм буянню на степовім
пограничу»173.
Дослідження ранньої історії українських козаків дали Грушевському
унікальну нагоду переглянути старий історичний наратив, створений
козацькими літописцями XVIII століття. Одним зі складників цього на-
ративу, який уже не відповідав вимогам тогочасної науки, була рання
історія запорозьких гетьманів. Список гетьманів аж до початку XVI
століття часто містився в козацьких літописах XVIII століття. За об­
ставин, коли інститутові гетьманства постійно загрожувало скасування
російською владою, такий список правив за певний аргумент у нама­
ганнях козацької старшини оборонити свої традиційні права. Гру­
шевський відстежив історію цього списку в історичних творах XVIII і
XIX століть. На підставі своїх студ ій він дійшов висновку, що Остафій
Дашкович і Предслав Лянцкоронський, яких часто вважали першими
козацькими гетьманами, насправді не були серед організаторів козацт­
ва; їхня роль подібна до функцій таких урядників на прикордонні, як
Юрій Пац, Сенько Полозович, Бернат Претвич174.
14 - 11-349
209