Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Página 210

Частина перша. Нація т а імперія
вав Кулішів арґумент, що Костомаров із послідовниками переоцінюють
релігійність козаків-запорожців у XVI - на початку XVII століття, бо
переносять на цей період інформацію з джерел XVIII століття. Він
не погоджувався також із Платоном Жуковичем, який убачав докази
існування капеланів на Запорозькій Січі у щойно знайденій «Протеста­
ції» православних владик. На думку Грушевського, цей документ дово­
див радше існування тісних зв’язків між козацькою старшиною і пра­
вославною ієрархією, аніж загальну релігійність козаків166.
Питання, у якому Грушевський розходився з Кулішем, - роль
козаків у висвяченні нової православної ієрархії. Куліш стверджував,
що козаки не надто цікавилися церковними справами, а висвячення но­
вих православних владик патріярхом Теофаном ініціювали московський
патріярх Філарєт і його коло167. Грушевський натомість наголошував,
що Теофан зробив це на вимогу місцевого православного духівництва і
мирян, супроти волі польського короля. Це висвячення, яке дало новий
імпульс релігійній боротьбі в Україні та неабияк підштовхнуло релігійну
полеміку і розвиток української релігійної та суспільно-політичної дум­
ки, було б неможливе без допомоги козаків, які захищали і патріярха, і
висвячених ієрархів від утисків уряду168.
Грушевський розглядав козацько-православний союз як об’єднання
«всіх суспільних верств на українській національній плятформі, в імя
того що в тім часі означало с обою національний постулят»169. Він на­
зивав православну ієрархію, висвячену за підтримки козаків 1620 року,
«українською інтелігенцією» і завважував: «Козацтво проголошує
свою солідарність з українською інтелігенцією на пункті релігійних
і національних змагань і з сього часу історія козачини стає центром
українського житя більше як на столітє»170. Спілка української інтелі­
генції й інших суспільних верств на ґрунті «української національної
платформи» була важливим питанням для української інтелігенції в
Галичині та Наддніпрянщині під час революції 1905 року. Грушевський
тлумачив події 1620-х років як успішний приклад такого союзу.
На думку історика, до ранньомодерної «української інтелігенції»,
крім православних ієрархів і кліру, належали також представники шлях­
ти та міщан. Він уважав єднання козацтва зі шляхтою та міщанами со­
юзом в усьому іншому взаємоворожих соціяльних елементів. На його
думку, козацтво як соціяльна верства мало куди більше спільного з се­
лянством, а нав’язуючи тісний стосунок із «інтелігенцією» (очільниками
православного духівництва та шляхти), козаки позиціонували себе між
208