Розділ 3. У пошуках національної парадигми
Грушевського, « польські“ рицарські” круги могли прищепити козацтву й Запорожжу тільки те, що мали- анархізм, неповажаннє закону й правительства, брак дисціпліни, нешанованнє суспільности, чужого добра й праці- й справді прищіпляли. Запорозька ж сувора простота, карність, неохота до сибаритизму й неповздержности могла виробитися тільки незалежно від польських впливів » 154.
Грушевський доводив, що козацька військова організація виникла у нижньому Подніпров’ ї, яке й було колискою козацтва. Саме там, на його думку, козаки постали як соціяльна група. Лише потім вони сформувалися в окрему верству на заселених територіях, де контроль шляхти та місцевої влади був надто суворим, аби козацькі порядки могли існувати до того, як було заведено козацький реєстр155. Загалом Грушевський схильний був применшувати вплив таких урядовців, як прикордонний староста Остафій Дашкович та інші, на ранню історію козацтва. Розповідаючи про конфлікти між Дашковичем і населенням прикордоння, історик прямо ставав на бік « народу ». Він стверджував, що шляхта, яка очолювала козацькі виправи проти татар, не була справжнім організатором козацтва і навіть намагалася приховати від центрального уряду масштаб своїх зв’ язків із козаками156.
Водночас Грушевський був переконаний, що формування козацтва як окремої суспільної верстви було тісно пов’ язане зі спробами польського уряду взяти козаків на військову службу. Козацькі загони, що їх наймав уряд, виводилися з-під юрисдикції місцевої влади і підпорядковувалися військовому командуванню. Цю новацію, запроваджену урядом у 1570-х роках, узаконив привілей короля Стефана Баторія 1582 року. Грушевський доводив, що до того, як влада встановила цей козацький привілей, « переважна маса козачини таїться в інших суспільних верствах, не виріжняючи ся з них, тому що признаватися до козачини як своєї суспільної позиції, маніфестуватися козаком- не було ніякого інтересу » 157. Після запровадження непідлеглости козаків місцевій владі новий соціяльний статус став дуже привабливим не лише для нереєстрових козаків, які почали претендувати на членство в реєстрі і відповідно в козацькій верстві, а й для членів інших верств, особливо селян і міщан.
Грушевський також ретельно вивчав роль урядової політики у становленні козацької організації. Згідно з його теорією, ця політика призвела до формування нової структури на основі соціяльного ядра, яке вже існувало в степу, а саме військових і торгових ватаг на чолі з
205