Розділ 3. У пошуках національної парадигми
огляду на це, він наголосив, що козацька доба « мусить бути докладно вияснена в своїх зв’ язках з попередніми стадиями, бо орґанічна звязлість народнього життя неперериваєть ся вповні ні при яких змінах і переломах, поки живе даний нарід » 147. Отже, він підтвердив вірність принципам, проголошеним в інавгураційній лекції 1894 року, у якій він заявив, що народні маси становлять природний зв’ язок між різними періодами української історії148.
Епіграфом до VII тому « Історії » Грушевський обрав слова « Протестації »( 1621)- православного тексту, який змальовував козаків шляхетними воїнами, чиї корені сягають часів самої Київської Русі. З « Протестації » випливає, що козаки- частина руського народу, вони боронили Русь ще за князя Олега і прийняли християнство разом із князем Володимиром14’. Цей епіграф слід сприймати радше як намагання історика передати відчуття тяглости українського минулого, аніж як свідчення його віри в києворуське походження козацтва. В самій « Історії » він розглядає це питання в суто академічній манері.
Докладно аналізуючи праці попередників і сучасників, Грушевський ділить усі теорії про походження козаків на дві великі групи: ті, що шукають корені козацтва в історії Київської Русі, і ті, що пов’ язують їхнє походження з черкесами. Грушевський відкинув « черкеську » теорію, якої дотримувалися багато відомих істориків, зокрема росіяни Іван Болтін, Міхаіл Поґодін, Сєрґей Соловйов, Міхаіл Владімірський-Буданов та українці Пантелеймон Куліш і Микола Костомаров. Він доводив, що ціла історіографічна традиція породжена плутаниною, яку створив автор Воскресенського літопису, котрий уважав українських козаків(« черкасів » у тогочасних московських документах) нащадками неслов’ ян-черкесів150.
Набагато більше уваги Грушевський приділив аналізу теорій, які пов’ язували витоки козаків з княжою добою. Ідея про тісні зв’ язки між козацькими соціяльними інститутами кінця XV- початку XVI століття і києворуськими громадами XII— XIII століть увійшла в модерну українську історіографію з працями молодого Миколи Костомарова( пізніше він приєднався до прихильників « черкеської » теорії), Михайла Максимовича та Володимира Антоновича, котрий підтримував так звану князівську теорію походження козацтва151. Грушевський відкинув арґументацію прихильників « києворуських » теорій, котрі порівнювали києворуські інститути з тими, що їх сформували козаки- не відразу, а лише згодом, на зламі XVI-XVII століть. Він був переконаний, що
203