Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 204
Частина перша. Нація т а імперія
свого вірного союзника його власній долі»140. Грушевський процитував
цей уривок із дисертації Левицького в IX томі академічної «Історії»,
що проілюструвати погляди Антоновича та його школи на козацьку
історію, що їх він уже не поділяв141.
Зміна сталася десь на початку XIX століття. Якщо 1898 року у статті
про Богдана Хмельницького Грушевський презентував козацтво як вер
ству, що зрадила інтереси селянських мас142, то в «Очерке истории укра-
инского народа» (1904), писаному з наміром підштовхнути розвиток
української національної свідомости і представити українську історію
імперському російському суспільству, Грушевський повністю відкинув
тези Левицького, дуже позитивно оцінив козаків і відмовився говори
ти про соціяльне розшарування козацтва в добу Хмельницького. Він
заявляв, що хоча згадки про розшарування козацької старшини і низів
(«черни») з ’являються в джерелах одразу по смерти Хмельницького,
козацька старшина сконсолідувалася як окрема верства не раніше кінця
XVII століття143. У VII томі «Історії» (1909) Грушевський пішов ще далі і
підніс козацтво до рівня головного героя української історії, який вира
жав прагнення народних мас. Це перетворення він здійснив, розділивши
козаків на козацькі низи та заможну старшину, й у своєму наративі став
на бік козацької «черни», яку вважав частиною простолюду144.
Якщо у вступі до другого видання І тому «Історії» (1904) Гру
шевський цілком згідно з народницькими поглядами характеризував
XVII і XVIII століття в Україні як період «народної боротьби з ворожим
суспільно-економічним устроєм для його повалення й зреформування
суспільних відносин відповідно народнім ідеалам справедливості»145, то
через п’ять років у передмові до VII тому «Історії» він уже змінив
думку. Історик пішов іншою стежкою й оголосив, що наступні томи
охоплюватимуть третій період, або ж «круг», української історії, який
«буде присвячений історії національного відродження за поміччю но
вого соціально-національного чинника (фактора) - козачини. Буде се
історія самої сеї нової національної сили перед усім, далї її боротьби з
ворожим польським режімом, відродження культурних і національних
сил, проб відбудовання соціальних і національних відносин за помічю
і під охороною козацької сили на ново, відповідно до бажань і ідеалів
суспільности »146.
Одна з проблем, які найбільше цікавили Грушевського у праці про
ранню історію українських козаків, - тяглість української історії. З
202