Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 200

Частина перша. Нація та імперія
надзвичайно працьовитий, просто невтомний дослідник у своїм творі,
який має всі зовнішні ознаки наукової праці, дає цілі уривки й розділи,
гідні хіба поганого публіциста»127.
Колянковський щедро цитував «Історію» Грушевського, щоб пока­
зати, наскільки неґативно її автор налаштований до Польщі І польської
політики. Чимало тверджень було передруковано без коментарів - для
Колянковського їх тенденційність була надто очевидною, аби розбирати
їх додатково. Коли ж він коментує позицію Грушевського, то, по суті,
не відходить від стандартної польської лінії, представленої Міхалом
Ґрабовським у статті 1857 року. Колянковський не тільки критикує бага­
то аспектів інтерпретації Грушевським польсько-українських стосунків,
а й наводить фактичні арґументи стосовно трьох моментів: релігійної
політики короля Казимира Великого щодо галицької православної
церкви у другій половині XIV століття; наслідків Люблінської унії для
українських земель; ролі польського уряду в заселенні Східної України.
Наприкінці рецензії він резюмує погляди Грушевського на роль польсь­
кого чинника в підписанні Берестейської унії (1596), але не коментує
їх, певно, вважаючи, що достатньо представити позицію українського
історика, аби переконати польського читача у довільності його твер­
джень.
Релігійна політика польського уряду в Україні, а надто роль
польської влади і католицької церкви у запровадженні церковної унії
наприкінці XVI століття, - одне з найдражливіших питань у польсько-
українських дебатах ще від часів релігійної полеміки кінця XVI - початку
XVII століття. XIX століття підкинуло у вогонь дискусії ідею польської
релігійної толерантности та відсутности якогось свідомого бажання
польської влади переслідувати православну церкву. Цю ідею, крім інших
праць, оприявнено й у згаданій статті Міхала Ґрабовського, яку різко
критикував Максимович 1857 року, й у рецензії Колянковського на IV-
VI томи «Історії». Саме цій інтерпретації польсько-українських релі­
гійних стосунків опонував Грушевський у своїх працях про релігійне й
національне життя в ранньомодерній Україні.
Грушевський уважав експансію католицизму та церковну унію на
українських землях формою полонізації українського народу й засуд­
жував її. На його думку, належність до супротивних церков - поляків
до католицької, а українців до православної - поступово надала
польсько-українському конфлікту релігійного забарвлення. «З поль­
ською окупацією Західньої України в другій полов. XIV в., - писав
198