Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 191

Розділ 3. У пошуках національної парадигми
политови, княжність і освіта, сильно закрашені церковною закраскою і
також штука (мистецтво)»94.
Грушевський загалом зумів перетворити Владимира Великого, право­
славного святого й один із ідеологічних символів Російської імперії, на
Володимира Великого, українського національного героя. (Ця транс­
формація повинна була мати для історика особливе значення, зважаючи
на його любов до Києва, де на дніпровських схилах височів пам’ятник
знаменитому князю й хрестителю Русі, а Київський університет, його
alma mater, носив Володимирове ім’я.) Грушевський представляв Воло­
димира героєм, будівничим держави та нації. Він волів також зберегти
традиційний образ Володимира як хрестителя Русі, бо не так скептич­
но, як інші дослідники літопису, оцінював повідомлення Початкового
зводу про хрещення95. У наративі Грушевського жоден руський князь
не міг зрівнятися з Володимиром. Одинокими персонажами його «Істо­
рії», гідними такого порівняння, були галицько-волинські князі Роман
І Данило, будівничі іншої середньовічної української держави. Гру­
шевський захоплювався ними і зображав їх радше романтичними, аніж
позитивістськими героями. Обидвоє, на його думку, були наділені не­
абиякою енергією, а Данило ще й користувався популярністю в народі96.
Беручи під увагу ранні народницькі переконання Грушевського, Данило
з багатьох поглядів був ідеальним державцем, котрий здобув народну
підтримку в боротьбі проти боярської еліти, але й він не затьмарив
будівничого нації Володимира. Очевидно, невдачею Данила треба вважа­
ти те, що Галицько-Волинська держава не змогла зібрати всі українські
землі, на відміну від Київської держави Володимира Великого97.
Грушевський твердо вірив, що Володимирові реформи допомог­
ли стерти кордони між різними українськими племенами і заклали
підґрунтя для національних зв’язків, які пережили саму Київську дер­
жаву. Однак він не стверджував, ніби ці зміни зачепили лише українські
племена. Не тільки в академічній «Історії», а й у популярних книж­
ках, зокрема в російськомовному «Очерке истории украинского наро-
да» й україномовній «Ілюстрованій історії України», він зазначав, що
в києворуську добу українські, білоруські та російські території було
зведено разом98. У російськомовних публікаціях Грушевський і далі
вживав термін «русский» щодо Київської держави99. Водночас він три­
мався своєї принципової тези про те, що Київська Русь - це витвір
української народности, і був розчарований, коли далеко не всі сприй­
няли його інтерпретацію києворуської історії. В «Очерке» він писав:
189