Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Seite 19

Вступ
зькій державі. Галичина стала справжнім П’ємонтом українськости і
готувала ґрунт для швидкої експансії українського проекту в Російській
імперії під час революції 1905 року та після неї. Ставка російського
імперського уряду винятково на репресивні заходи дала вочевидь зво­
ротний ефект6.
Поразка всеросійського проекту, так само як і крах будь-якого
іншого імперського проекту, тісно пов’язана з демонтуванням, деконст-
рукцією його історичного наративу. Але і цей процес відбувся не за
один день. Дезінтеграція російського імперського наративу почалася
з проникнення в історіографію романтизму й народницької ідеології.
Новий імпульс вона дістала у 1890-х роках, коли було переглянуто
спадщину «державницької» школи в російській історіографії, яка вже
не задовольняла щораз більше істориків. Цей процес сягнув піку на
зламі тридцятих років XX сторіччя, перед тим як сталінська доба спро­
бувала зреанімувати російський історичний наратив під назвою «Історія
народів СРСР». Чотири десятиліття - від 1890-х до середини 1930-х -
також стали доленосними для українського національного наративу.
Формулювання нової історичної парадигми, яка «знаціоналізувала»
українське минуле й виокремила українську історію в осібну галузь до­
сліджень, дала молодій нації метрику та біографію, що з ними можна
було долучатися до ексклюзивного клубу модерних європейських націй.
Як і слід було очікувати, делімітація минулого між Росією й Україною
породила у XIX та XX століттях чимало сутичок, конфліктів і дискусій
між окремими істориками й цілими історіографічними школами7.
Жоден історик не був тісніше залучений у цей процес і жоден не
відіграв вагомішої ролі у занепаді старого імперського російського на­
ративу й творенні нової української парадигми, ніж Михайло Грушев-
ський (1866-1934) - одна з найвидатніших постатей українського націо­
нального руху кінця XIX - початку XX століття. До революції він брав
активну участь у діяльності українських наукових, культурних і полі­
тичних організацій, а 1918 року став першим очільником незалежної
української держави. Історик за освітою і покликанням, Грушевський
отримав диплом Київського університету, де його науковим керівником
був професор Володимир Антонович, знаний історик і засновник укра­
їнської «документальної школи». Спеціялізувався молодий дослідник із
середньовічної та ранньомодерної історії України. По закінченні нав­
чання Грушевський працював у Львівському університеті, де від 1894 ро­
ку до початку Першої світової війни викладав українську історію. Він
2 - 11-349
17