Розділ 3. У пошуках національної парадигми
Розгляньмо детальніше, як Грушевський застосовував національну парадигму до першого « циклу » академічної « Історії », що охоплював три періоди- від Київської Русі до « першого » відродження кінця XVI- початку XVII століття, і як він аналізував її у дореволюційних томах свого opus magnum. Найповніше Грушевський розглянув княжу добу у вступі до третього видання першого тому « Історії »( 1913). На його думку, в політичному плані цей період визначало існування Руської держави. Об’ єднання всіх гілок українського народу в одній державі допомогло розвинути спільні культурні й соціяльні характеристики. Особливу увагу Грушевський звертав на запровадження християнства, яке принесло з собою впливи Візантії, та на поширення київських законів по всіх руських землях. У соціяльному й економічному аспектах цю добу, на його думку, характеризували поділ між князівською дружиною і народними масами(« громадою ») та формування купецько-боярської верстви84.
Грушевський уважав князювання Володимира Великого( 978-1015) вершиною української історії княжої доби. Ще з часів ранніх київських літописів Володимир і його епоха здавалися історикам Русі винятково значущими. Автори перших літописів і компіляцій, зроблених на їхній основі, виокремлювали Володимира поміж інших видатних київських князів( навіть на тлі його батька Святослава та сина Ярослава Мудрого) головно за його роль у християнізації Русі, що почалася близько 988 року і тривала за потужного сприяння Володимира до кінця князювання. Звичка підносити князя-хрестителя міцно трималася і в ранньомодерній українській історіографічній традиції. У « Синопсисі »( 1674) київські ченці представили св. Володимира як першого російського монарха. Підстав для цього вони мали досить, адже культ шановано- ' го православного святого допомагав утверджувати значення Києва і київської церкви в державі Романових85. Але чому Грушевський уважав Володимира і його добу апогеєм києворуської історії? Чому оцінював Володимира вище за Святослава та Ярослава Мудрого?
На це питання відповів він сам у першому виданні « Очерка истории украинского народа »( 1904) « Время Владимира Св. или Великого бьіло кульминационною точкою в процессе образования Киевского или Русского государства, в механическом так сказать процессе его зволюции » и. Потому, на думку історика, Київська держава поступово занепадала, а Ярослав Мудрий княжив якраз на початку цього процесу. За Грушевським, кінець занепаду датовано серединою XIII століття, і лише піднесення Галицько-Волинського князівства забезпечило тяглість
187