Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | страница 187
Розділ 3. У пошуках національної парадигми
наратив української історії - історіографічний продукт, що якісно
відрізнявся від усіх попередніх оглядів історії України. Стрижнем цього
нового наративу була історія української нації.
Історія нації
Грушевський був переконаний в осібному характері української нації
і розглядав його як результат радше тривалої історичної еволюції, аніж
расової відмінности (на його думку, українська нація з расового погляду
є змішаною). Тут він ішов слідами діячів і теоретиків національного руху
XIX століття, насамперед Михайла Драгоманова77. У вступі до третього
видання першого тому академічної «Історії» (1913) Грушевський писав:
«Так само відріжняєть ся українська людність від своїх найблизших
сусідів прикметами антропольоґічними - в будові тіла, і психофізични
ми - в складі індивідуальної вдачі, в відносинах родинних і суспільних,
а побуті й культурі матеріальній і духовій. Сі психофізичні й культурні
прикмети, що мають за собою більше або менше поважну історичну
давність - довгий процес розвою, зовсім виразно звязують в національну
цілість поодинокі ґрупи української людности супроти иньших таких
цілостей і роблять з неї живу національну індивідуальність, нарід, з до
вгою історією його розвою»78.
У 1890-х - 1900-х роках, коли увага Грушевського зміщувалася від
народу як уособлення народних мас до народу як відповідника нації,
його історія ставала дедалі національнішою за характером. Вона наби
рала власної логіки й ритму, які вплинули на періодизацію, розробле
ну Грушевським на ранніх стадіях праці над академічною «Історією».
Національний чинник в інтерпретації Грушевським української історії
найкраще проявився у творах, написаних після революції 1905 року.
Щоби показати, як тогочасна національна парадигма Грушевського уз
годжувалася з його загальною схемою української історії, повернімося
до передмови до третього видання першого тому академічної «Історії»
(1913).
У ній Грушевський поділив українську історію на чотири великі
періоди. Услід за першою «княжою добою» у схемі Грушевського
йшла «переходова» доба, яка починалася в середині XIV століття і в
політичному сенсі визначалася пануванням литовської та польської дер
жав. Третій період охоплював «народню», або козацьку, добу, а чет
вертий, яким Грушевський збирався завершити свою «Історію», нази
185