Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | страница 187

Розділ 3. У пошуках національної парадигми наратив української історії - історіографічний продукт, що якісно відрізнявся від усіх попередніх оглядів історії України. Стрижнем цього нового наративу була історія української нації. Історія нації Грушевський був переконаний в осібному характері української нації і розглядав його як результат радше тривалої історичної еволюції, аніж расової відмінности (на його думку, українська нація з расового погляду є змішаною). Тут він ішов слідами діячів і теоретиків національного руху XIX століття, насамперед Михайла Драгоманова77. У вступі до третього видання першого тому академічної «Історії» (1913) Грушевський писав: «Так само відріжняєть ся українська людність від своїх найблизших сусідів прикметами антропольоґічними - в будові тіла, і психофізични­ ми - в складі індивідуальної вдачі, в відносинах родинних і суспільних, а побуті й культурі матеріальній і духовій. Сі психофізичні й культурні прикмети, що мають за собою більше або менше поважну історичну давність - довгий процес розвою, зовсім виразно звязують в національну цілість поодинокі ґрупи української людности супроти иньших таких цілостей і роблять з неї живу національну індивідуальність, нарід, з до­ вгою історією його розвою»78. У 1890-х - 1900-х роках, коли увага Грушевського зміщувалася від народу як уособлення народних мас до народу як відповідника нації, його історія ставала дедалі національнішою за характером. Вона наби­ рала власної логіки й ритму, які вплинули на періодизацію, розробле­ ну Грушевським на ранніх стадіях праці над академічною «Історією». Національний чинник в інтерпретації Грушевським української історії найкраще проявився у творах, написаних після революції 1905 року. Щоби показати, як тогочасна національна парадигма Грушевського уз­ годжувалася з його загальною схемою української історії, повернімося до передмови до третього видання першого тому академічної «Історії» (1913). У ній Грушевський поділив українську історію на чотири великі періоди. Услід за першою «княжою добою» у схемі Грушевського йшла «переходова» доба, яка починалася в середині XIV століття і в політичному сенсі визначалася пануванням литовської та польської дер­ жав. Третій період охоплював «народню», або козацьку, добу, а чет­ вертий, яким Грушевський збирався завершити свою «Історію», нази­ 185