Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 181

Розділ 3. У пошуках національної парадигми
в «ЗНТШ», Грушевський майже винятково вживав формулу «Україна-
Русь». Він використав її й у серії статтей «Жерела до історії України-
Руси», розпочатій 1895 року, й у назві академічної «Історії України-
Руси», перший том якої вийшов 1898 року54. Ця формула з’явилася та­
кож у знаменитій статті Грушевського про традиційну схему «русскої»
історії (1904), але це був один із останніх випадків її вживання. В
російськомовному «Очерке истории украинского народа», який вий­
шов того ж таки року, що й програмна стаття, Грушевський відмовився
від «України-Руси» на користь «України». Так само він учинив і в
україномовній «Ілюстрованій історії України» (1911). 1913 року, після
третього видання першого тому академічної «Історії», Грушевський
завважив, що в науковій літературі «Україну-Русь» витіснив термін
«Україна». Втім, застарілий термін лишився в назві головної праці
Грушевського, завершальні томи якої (останній вийшов друком 1936 ро­
ку) нагадували про ті, не такі вже й далекі часи, коли термін «Україна»
потребував прикладок, аби закоренити націоналізаторський проект в
історичному минулому і поширити його поза Наддніпрянську Україну.
Поступовий, але послідовний перехід Грушевського від «Русі» до
«України» в працях з історії Київської Русі спричинявся до закидів
і з польського, і з російсько-малоросійського таборів. 1913 року в
рецензії на четвертий, п’ятий і шостий томи «Історії» польський історик
Людвік Колянковський писав, що не використовуватиме поняття
«український», хай навіть «русини» оберуть його, поляки мусять послу­
говуватися власними історичними термінами «Rus» і «ruski»55. Таку саму
позицію 1917 року посів рецензент однієї з німецькомовних брошур
Грушевського Чеслав Франкевіч, заявивши, що термін «український»
погано надається для аналізу руської історії, а польська наука повинна
й надалі використовувати історично обґрунтовані терміни, як-от «Rus»
і «ruski»56. Вкрай критично до терміна «український» замість «руський»
ставився і затятий опонент українського історика Францішек Равіта-
Ґавронський57. Лише після смерти Грушевського один із польськомов-
них рецензентів його праць Адріан Капистянський погодився з його
термінологічними новаціями й, оцінюючи наукову спадщину історика,
вживав терміни «руський», «українсько-руський» і «український»
як синонімічні58. Прикметно, що дехто з малоросійських авторів, як-
от Лндрій Стороженко, котрий дуже критично ставився до терміна
«Україна» в працях Грушевського, вбачав польську «інтриґу» в його
запровадженні5’ . Представників обох історіографічних традицій, що
12*
179