Частина перша. Нація т а імперія
вав у публічному дискурсі понад чверть століття. Успіх цього терміна в Габсбурзькій імперії можна пояснити тим, що він долав межу між двома частинами українського національного руху- « Великою Україною » і Галичиною.
В обох частинах України запровадження терміна « Україна-Русь » допомагало також побороти розрив між новим національним рухом і українською історичною традицією. Грушевський 1913 року пояснював уживання цього терміна потребою поєднати новий український рух й історичну Україну: « В міру того як зростала свідомість тяглости і безпреривности етноґрафічно-національного українського життя, се українське імя розширяло ся на всю історію українського народу. Щоб підчеркнути зв’ язки нового українського життя з його старими традиціями, се українське ім’ я уживано також( в останній чверти минулого столїтя) в зложеній формі“ Україна-Русь”,“ українсько-руський”: старе традиційне імя звязано з новим терміном національного відродження і руху » 52.
В антології Барвінського, яка зберегла первинну назву « Руська історична бібліотека », були випуски, які популяризували цей складений етнонім, наприклад, том перекладів із Іловайського під заголовком « Княжий період історії України-Руси ». Цей термін почали вживати читачі « Бібліотеки », відтак він сприяв піднесенню національної свідомости галицьких і буковинських українців. Селяни щиро дякували Барвінському за його працю: « Прійміть сих простих колька слов за Ваші так великі труди для добра свого народу. На скілько спізналисьмо виданє історії України-Руси, єсть то діло великої ваги, котре замикає нашу минувшість, показує сліди, якими ходили наші батьки, на чім поховзнулись и куди нам нині ступати, що би без слиху не загинути та яке-таке становище на світі здобути....[ Бібліотека ] бо то єсть наша біблія і закон, котрий повинен в кождій хаті находитись, а ми були би тогди народом, як другі, бо бисьмо себе знали » 53.
Для Грушевського термін « Україна-Русь » став перехідним: він використовував його на певному етапі своєї кар’ єри, а пізніше відкинув. У праці 1891 року про історію Київської землі, опублікованій російською мовою, до українського населення княжої доби він застосовував термін « русский ». У 1894-му, говорячи про ранню історію України в інавгураційній лекції у Львівському університеті, він уживав термін « руський » точно так само, як « русский » у російськомовних публікаціях. У галицьких україномовних публікаціях, починаючи від статті 1892 року
178