Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 175
Розділ 3. У пошуках національної парадигми
нина Михайла Грушевського38. Барвінський уважав антологію праць
з української історії засобом підняти рівень національної свідомости
української інтелігенції. Це вже було відходом від нігілістичного по
гляду на українську історію, який на початку 1860-х років висловлював
Танячкевич. У спогадах 1913 року Барвінський так пояснював рішення
видати антологію: «З дотогочасного досьвіду зібраного на основі
діяльности філії “Просьвіти” і “Руської Бесіди” в Тернополі, закладин
читалень на Поділю і популярних викладів та вечерниць в них устро-
юваних я впевнив ся, що й нашій осьвіченій вер стві суспільности по
треба поглиблення єї народної свідомости, а се можна би осягнути з
підмогою основного пізнання нашої минувшини. Популярні книжочки
мої з “Історії Руси” видані товариством “Просьвіта” не могли на мій
погляд заспокоїти сеї потреби, не могли нашій інтеліґенциї дати основ
ного історичного знання, а у нас тоді не було повного образу істориї
України-Руси для освіченої верстви нашої суспільности»39.
1886 року з метою представити «повну картину» національної
історії Барвінський почав видавати «Руську історичну бібліотеку».
Щоби визначитися зі змістом серійних томів, які слід було перекласти
з польської і російської (дуже мало історичних праць існувало тоді
українською), Барвінський відвідав у Києві Володимира Антоновича.
Той підтримав ініціятиву Барвінського як дієвий спосіб підняти націо
нальну свідомість і рекомендував праці, які варто завести до задуманої
історичної бібліотеки. Зокрема, він запропонував почати серію укра
їнським перекладом загального огляду української історії Стефана
Качали, а далі друкувати окремі монографії на теми від княжих часів
до сучасности. Серед них мали бути праці самого Антоновича, а також
численні дослідження з української історії Миколи Костомарова40.
«Руська історична бібліотека» стала колосальним успіхом. Загалом
за 1886-1904 роки вийшло друком двадцять чотири томи41. Крім книжок
відомих українських істориків, до серії входили праці супротивників
української ідеї, зокрема дослідження Дмітрія Іловайського (про історію
Київської Русі і Велике князівство Литовське) та Івана Линниченка (про
соціяльний устрій Галицької Русі)42. Отже, якщо говорити про запро
вадження ідей Іловайського в українську історіографію, Барвінського
можна вважати предтечею Грушевського, особливо це стосується
антинорманістських поглядів Іловайського43. Популяризація Барвін-
ським антинорманістських ідей у випусках «Руської історичної бібліо
теки» викликала неґативну реакцію декого з активістів українського
173