Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 174

Частина перша. Нація т а імперія
нарисів, написаних українськими активістами з підросійської України31.
Створенню українського історичного наративу в Галичині перешкод­
жала насамперед опозиція галицьких народовців до романтичного
трактування української минувшини, особливо до ґлорифікації князів,
гетьманів та інших героїв традиційної історіографії, без яких констру­
ювання нового національного наративу практично унеможливлювалося.
Один із чільних діячів українського руху в Галичині Данило Танячкевич
1863 року доволі песимістично оцінював соціяльний потенціял історії:
«Боярщина минулась, перевелась и буйна козаччина, а може - и слави­
ти Бога... Нема сліду вь историі щобг на великих!» руінахь будувались
нові твердині и замки, - рука хлібороба засіває туть зерно Боже! - Нема-
жт> и зачимь, жалуючи серцем, туди озиратись, бо не рай ми втратили.
Тай той щастливий скоріще передь нами, тільки не вміємь его найти»32.
Товариство «Просвіта» 1876 року відмовилося друкувати біографію
Богдана Хмельницького на тій підставі, що у ній головним діячем історії
постає окрема особа, а не народ33. «По якого чорта ви мені прислали
статтю про гетьманів! - писав 1878 року один із лідерів Української
радикальної партії Іван Франко іншому відомому “радикалу” Михайлу
Павлику. - Хіба гадаєте направду, що тут нема чого ліпшого друкувати
як таке свинство»34.
Інша причина тривалої відсутности українського історичного нара­
тиву в Галичині - звичайнісінький брак наукових кадрів. Як стверджу­
вав Танячкевич 1863 року, вивчення історії вимагає високої кваліфікації
і щирої відданости цій справі. Він пропонував заснувати катедру «нашоі
историі вт» рідній мові» у Львівському університеті й запросити на неї
Миколу Костомарова35. Проект провалився, і перша серйозна спроба
створити галицько-українську синтезу української історії припадає аж
на кінець 1870-х років, коли вийшов польськомовний полемічний трак­
тат «Polit6ka Polakyw wzgl§dem Rusi» українофіла Стефана Качали36.
Брошуру Качали, на якій позначилися ідеї Пантелеймона Куліша, при­
хильно і з розумінням зустріли в Наддніпрянській Україні, уривки з
неї було перекладено російською й надруковано в журналі «Киевская
старина»37.
Потребу в новій синтезі української історії, що вельми відчувалася
в Галичині, почасти задовольнила багатотомна антологія на історичну
тематику. Ідея укласти й видати таку антологію належала Олександру
Барвінському, так само як згодом ініціятива створити катедру української
історії у Львівському університеті й запросити на неї молодого кия­
172