Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 157

Розділ 2. Делімітація минулого
чевський повторював стандартні аргументи захисників поґодінської
теорії про спустошення Київської землі та знаходив докази міґрації з
Києва на північ у гідронімах і топонімах Суздальської Русі, які справді
часто нагадували київські назви. Додатковий аргумент на користь сво­
го припущення він добачав у популярності на російській півночі билин
київського циклу - народної традиції, яку в самій Київській землі було
втрачено. Початки переселення із Середнього Подніпров’я він датував
XV століттям і вважав це рухом населення із заходу на схід, до якого,
на його думку, спричинилися два чинники: розпад Золотої Орди і по­
силення Московської держави, з одного боку, та запровадження крі­
пацтва в польській державі - з другого207.
У третьому виданні першого тому «Історії» (1913) Грушевський
схарактеризував Ключевського як «рішучого оборонця» поґодінської
теорії208. Насправді ж Ключевський підтримував лише окремі тези Поґо-
діна. Як уже сказано, він гадав, ніби поляни мігрували на північ і на захід,
а їхні нащадки прийшли в Київську землю із заходу, коли скінчилася
монгольська влада. Гіпотезу Ключевського про міграцію київського
населення у двох напрямках історичні джерела не потверджували; фак­
тично вона була тільки спробою знайти компроміс у дискусії Поґодіна
з Максимовичем, бо «встановлювала» зв’язок великоросів із Київською
Руссю і водночас не заперечувала її зв’язок із українцями. В ґрунті речі,
вона нагадувала теорію про поділ політичної влади Києва між Суздалем
і Галичем, яку Максимович висловив ще у 1830-х роках209.
Грушевський коротко оглянув гіпотезу Ключевського в примітці у
другому виданні третього тому «Історії», який вийшов друком 1905-го,
наступного року після першого тому «Курса русской истории» Ключев­
ського. Грушевський згадував цю працю як зовсім свіжу і, напевне, при­
мітку додав останньої миті. Побудова Ключевського видалася йому бла­
генькою та непереконливою. «Вказівки сі, - писав він, - крім того що
досить слабкі взагалі, нічого не говорять про еміграцію з Подніпров’я
по татарськім погромі - вони говорять про кольонізацію давнійшу, X I-
XII вв. (і навіть часом не про кольонізацію навіть - нпр. Уставленнє
безпосередньої комунікації українського Подніпров’я з Поволжем,
будованнє князями городів з іменами запозиченими з України, або
захованнє київського билинного цикля на півночи - все се факти, що
мають й инше об’ясненнє, не тільки міграцію)»210. Якщо 1905 року,
віддаючи в друк друге видання третього тому «Історії», Грушевський
не мав часу чи місця докладно проаналізувати теорії Ключевського, то,
155