Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 156

Частина перша. Нація т а імперія
важив, що супровід Нестеровича в цій подорожі (1700 осіб) свідчить про
чимале населення Київської землі202. Він висміяв аргументи Поґодіна,
запитавши, чому той думає, ніби нові міґранти з Карпат хотіли по­
трапити під монгольське панування, коли поляни від нього тікали: «Да
и какое єсть у тебя свидетельство историческое на ато переселение
Малороссиян из Карпатов на Днепр, в бек Татарщини? Ти не предста-
вил мне даже и намека исторического на ато переселение. И не єсть ли
оно у тебя столь же произвольная видумка, как у других - заселение
опустелой Украини “ беглецами Аитовскими!” »т .
Дальші дослідження Володимира Антоновича та Міхаіла Владімір-
ського-Буданова про поселення у Подніпров’ї довели слушність Макси-
мовичевої тези про те, що помітної міграції в цей регіон із Галичини чи
Волині не було. Лише в XV-XVI століттях туди прийшли міґранти, і то не
із заходу, а з прип’ятських лісів і боліт на півночі. Грушевський уживав
студії цих науковців як головний аргумент у критиці поґодінської теорії
про переселення і залучив до дискусії соціяльно-економічний елемент.
Заперечуючи тезу Соболєвського про міграцію із заходу в Київську
землю, він припустив, що масовий вихід волинського населення в XVI
столітті спричинило розширення влади землевласників і збільшення
трудових повинностей селян - ситуація, якої у XIV-XV століттях на
Волині не було. Як наголосив Грушевський, у середині XVI століття
волинські землевласники нарікали, що їхні підданці тікають на захід,
зокрема в Польщу, а не на схід204. Мало того, вслід за Максимовичем
він розкритикував поґодінський виклад про вихід у Москву Родіона
Нестеровича 1332 року. Беручи під сумнів нереально велику кількість
людей, яких Нестерович нібито привів із собою, Грушевський назвав цю
історію з родоводу московських бояр Квашніних леґендою. Він витлу­
мачив цей випадок як доказ переїзду на північ не цілої маси населення,
а лише частини місцевої еліти, до чого спричинився політичний занепад
Києва. Переважна більшість людности, на думку історика, відступила в
ліси на півночі України і перетривала монгольську навалу там205.
Грушевський свято вірив у силу наукових аргументів проти теорії
Поґодіна і в статті 1904 року про традиційну схему «русскої» історії
навіть висловив сумнів, що хтось іще боронитиме застарілу гіпотезу206.
Та його сподівання виявилися надто оптимістичними: як уже сказано,
окремі моменти поґодінської теорії в «Курсе русской истории» віджи­
вив Васілій Кл ючевський. Він уважав, що міграція з Київської землі
почалася ще до монгольської навали, яка її тільки пожвавила. Клю-
154