Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 153

Розділ 2. Делімітація минулого
Києва монголи на чолі з Батиєм не залишилися там, а пішли далі на
захід. Грушевський не погодився з припущенням Соболєвського, нібито
Київська земля постраждала від навали гірше, ніж північносхідна части­
на Русі. Соболєвський обґрунтовував свою Ідею тим, що населення на
північному сході могло рятуватися від монголів у довколишніх лісах, і ци­
тував повідомлення літопису про швидке відродження Ростовської землі
після монгольського нашестя. Грушевський відповів, що на Київщині на­
вряд чи бракувало лісів і немає підстав вважати, що тамтешнє населення
менше опиралося монголам, ніж населення північносхідних регіонів193.
Справжня причина браку історичних звісток про нормалізацію життя в
Києві і довколишніх землях після навали криється, на його думку, не в
спустошенні краю, а в занепаді місцевого літописання, яке фіксувало би
події в реґіоні і засвідчувало би очевидну політичну деґрадацію Києва,
яка почалася ще задовго до монгольської навали. За словами історика,
нашестя монголів розірвало зв’язки між головними центрами Київської
Русі, внаслідок чого політичні центри, які вели своє літописання, втра­
тили інтерес до Києва і довколишніх земель, створивши прогалини в
повідомленнях про київську історію.
До дискусії про спустошення Київської землі Грушевський повер­
нувся в третьому томі академічної «Історії», що уперше вийшов друком
1900 року і другим виданням 1905-го. Тепер він горів меншим полемічним
запалом, бо вже не вважав за своє першочергове завдання відповідати
на арґументи Соболєвського, натомість зосередився на загальному
обговоренні цього питання, спираючись на аналізі оповідних джерел,
зокрема давньоруських літописів. Розвиваючи розпочаті Антоновичем
дослідження, Грушевський критично переглянув літописні повідомлення
й особливо відзначив свідчення тяглости соціяльного укладу в Київській
землі після монгольського нашестя. Оцінюючи вплив навали на землі
Середнього Подніпров’я, він писав: «В джерелах наших не бракує дуже
сильних образів спустошення сих земель. ...Але маючи близші відомости
про сі землі, переконуємо ся, що так страшно в дійсности не було,
як можна-б подумати з слів літописця»194. На його думку, населення
Київської землі звикло до постійних набігів степових кочовиків і могло
легко рятуватися від монгольських нападів у лісах: «Що стара, перед-
татарська людність задержала ся в цілости в лісовім поясі України - в
полянсько-деревлянськім і сіверянськім полісю, в тім не може бути не-
певности»195.
151