Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 150

Частина перша. Нація т а імперія
звернув увагу також на існування архаїчних українських діялектів на
Деснянщині, території, колись заселеній сіверянами. Мало того, він за­
перечив гіпотезу Шахматова, нібито українську присутність на тради­
ційно сіверянських територіях можна пояснити міграцією на ті землі
правобережного українського населення. У статті 1904 року «Спір­
ні питання староруської етнографії» Грушевський показав, що немає
жодних свідчень на користь шахматовської гіпотези179. Врешті-решт
Шахматов так чи так погодився з більшістю його аргументів. Спершу
він відмовився від теорії великоруського походження сіверян (1907)180,
відтак у «Введении в курс истории русского язьїка» (1916) ідентифі­
кував сіверян як частину «южной группьі» східнослов’янських племен,
яка населяла землі на південь від Десни181.
У статті «Чернігів і Сіверщина в українській історії» (1927) Грушев­
ський далі заперечував окремі шахматовські твердження й гіпотези,
як-от твердження, нібито землі на Дону первісно заселяли в’ятичі, а
територію на північ від Десни деревляни, але загалом радів перемозі
над опонентом у питанні етнічного походження полян і сіверян182. Про
цю проблему він писав так: «Гіпотези про неприналежність Сівери до
полудневої групи східно-слов’янських пл емен можна зважати відданими
до архіву після появи жаданої книжки Шахматова. Так як при кінці
1890-х нове видання його “Обзору” означало повне відречення від теорії
київських великоросіян, так сей курс 1916 року означає ліквідацію Ве­
ликоросів чернігівських. Приналежність Сівери до української групи не
стрічає нині вже ніяких серйозних заперечень; полеміка 1900-х років
поставила над ними хреста, і всякі теперішні сумніви являються запіз-
неним відгомоном суперечки скінченої і похованої»183.
Згадані Грушевським сумніви, звісно, зникли не за один день, як це
видно з «Посібника з слов’янських старожитностей» Нідерле, де автор
зараховував полян до предків малоросів, а сіверян згадував серед пред­
ків великоросів, покликаючись на статтю Шахматова 1899 року. Хоча
Нідерле знав, що російський науковець відкинув свої старі погляди і
вважає сіверян частиною південної групи східнослов’янських племен,
сам він позицій не змінив184. Окремі моменти в теорії Грушевського за­
чепив також український історик Володимир Пархоменко, котрий ре­
цензував його статтю 1927 року про Чернігів і Сіверщину. Пархоменко
вважав, що поляни прийшли на Київщину з північного Приазов’я, і ста­
вив під сумнів речі, які не узгоджувалися з його поглядами185. Спираючи
свої аргументи на міркуваннях Грушевського про конкуренцію між
148