Розділ 2. Делімітація минулого
Справді, Поґодін не лише практикував « національний » підхід до історії Київської Русі, а й ладен був розширювати українські претензії на києворуську історію далі за самих українців. Усе це змінилося після репресій влади проти членів Кирило-Методіївського братства, які поклали край поверховому українофільству Поґодіна163.
У 1850-х роках, розвиваючи свою нову політичну програму єдиної Русі, Поґодін прийняв гіпотезу, висунуту філологами Ізмаїлом Срезневським і Петром Лавровським, які стверджували, що києворуські літературні пам’ ятки написано мовою, набагато ближчою до великоруської, ніж до української( малоруської) 164. В листі до Срезневського, написаному 1851 року і опублікованому 1856-го, Поґодін запропонував теорію, яку згодом назвуть його іменем. Згідно з цією теорією, Київську землю спершу населяли великоруські племена, які після монгольської навали міґрували на північний схід, перенісши з собою мову, культуру і політичну систему, а київські терени пізніше заселили малоруські мігранти з заходу165. Поґодінську теорію з ентузіязмом сприйняли російські науковці й літератори, зокрема Алєксєй Хомяков, який писав історикові: « Об Малороссии я давно убежден, но вивожу хохлов из Тмутаракани 166. Першим проти спроб Поґодіна заперечити права українців на Київську Русь виступив його добрий приятель Михайло Максимович167. Поґодінська теорія спиралася на лінґвістичних арґументах, і мовознавство поруч із історією стало головним полем битви між Поґодіним і його прихильниками, з одного боку, та Максимовичем і його послідовниками з другого. Врештірешт, боронячися від Максимовичевої критики своїх мовознавчих аргументів, Поґодін мусив визнати, що не є фахівцем з лінґвістики, але так і не зміг навести на свою користь переконливих історичних доказів168.
Дискусія дістала несподіваний поштовх у 1880-х роках: видатний російський філолог Алєксєй Соболєвський став на захист теорії Поґодіна169. Майже відразу йому заперечили чимало українських істориків і мовознавців, заявивши, що поґодінська теорія помилкова, бо не підкріплена історичними й філологічними фактами170. Протистояння між опонентами та обстоювачами поґодінської теорії набрало форми обміну доповідями на засіданнях Історичного товариства імені Нестора-літописця в Києві 1882 року, а наприкінці 1880-х років було оприлюднено узагальнення тих доповідей. Саме тоді Грушевський починав наукову кар’ єру в Київському університеті під орудою Антоновича, який брав участь у полеміці171. За порадою професора, Грушевський вирішив досліджувати Історію Київської землі в XI-XIV століттях, надзвичайно
1 0- 1 1- 3 4 9 145