Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 146

Частина перша. Нація т а імперія
етнічного і політичного утворення, а тоді історія Київської держави,
створеної українським племенем русичів/полян. У цьому національно
забарвленому наративі не залишалося місця варягам і створеній ними
державі.
Як уже сказано, трактування Грушевським полян як перших носіїв
імені «русь», засновників і владників Руської держави, має паралелі в
працях іншого помітного антинорманіста Дмітрія Іловайського. Анти-
норманізм Іловайського теж походив з упевнености, що східні сло­
в’яни не потребували допомоги з півночі для розвитку своєї держави,
суспільства і культури; як завважив сам історик: «Не из бедной полу-
дикой Скандинавии проникали тогда в Россию семена цивилизации, а
разве наоборот, из Руси в Скандинави*)
. Переконання Іловайського
в особливій ролі полян у створенні Київської держави цілком впису­
валося у його загальну схему російської минувшини як історії триєди­
ної російської нації, а ще ліпше вписувалося воно в парадигму укра­
їнської історії Грушевського. Відмінність між візіями Грушевського й
Іловайського полягала в тому, що, погоджуючися зі статусом полян
як творців києворуської держави, вони розходилися у питанні, кому
слід приписати це досягнення - триєдиному російському народу чи
українцям.
Змагання за Київську Русь
Питання, кому більше належить Київська Русь, українцям чи росія­
нам, - найважливіше у спробі Грушевського здеконструювати російську
імперську парадигму. Те, як він відповідав на це питання, з багатьох
поглядів визначало образ його самого та його історичної парадигми
в очах сучасників і ще більше в очах наступних поколінь науковців.
Слід, проте, зазначити, що Грушевський порівняно пізно приєднався до
дискусії, яка розв’язалася ще в середині XIX століття140.
Дискусія почалася як реакція на праці Міхаіла Поґодіна, автора
теорії про переселення великоросів з київських теренів на північний
схід після монгольської навали. У 1840-х роках Поґодін прийняв тезу
Михайла Максимовича, що поляни - це малоруське плем’я161, і в ре­
зультаті розглядав києворуську історію й культуру як «малоруські», це
означення він застосовував і до києворуської династії Рюриковичів. Він
навіть оголосив «малоросом» володимиро-суздальського князя XII сто­
ліття Андрея Боголюбського, що викликало опір самого Максимовича162.
144