Великий переділ: Незвичайна історія Михайла Грушевського Velykyi_peredil_Nezvychaina_istoriia_Mykhaila_Hrus | Page 145

Розділ 2. Делімітація минулого
скандинавські імена руських дружинників пояснює велика кількість
варягів на службі в київських князів, - але як бути з тим фактом, що
самі князі від Рюрика й до Ігоря - всі мають шведські імена. Чи вони
теж були тільки на службі у слов’ян? Цей факт природно оприявнює всі
підтасовування, і далі вже не залишається нічого іншого, як суперечити
самому фактові і стверджувати, що імена владних князів не шведського
походження. І це зраджує, що автор не є філологом»157. Коли ж доходило
до історії, то Брюкнер, не будучи фахівцем ані з Київської Русі, ані
з норманського питання, протиставляв теоріям Грушевського не ґрун­
товані на власних дослідженнях арґументи, а стандар тні норманістські
постулати і кліше.
Чому Грушевський поставив на кін свою наукову репутацію і боро­
нив найконтроверсійніші моменти антинорманістської теорії? Чому він
зрештою приєднався до антинорманістського табору? Відповідь на це
запитання дав сам історик у вставці про норманську теорію: «Але як
неважне обвинуваченнє норманістів в “німецькій інтризі”, так справед­
ливий сей закид про шкідливість норманізму. “Проста, ясна” нормансь­
ка лєґенда закривала початки суспільно-політичного житя, Русь перед
862 p., здіймала з історика обов’язок шукати слідів суспільної еволюциї
в самім народі, бо історія розпочиналась “від порожнього місця” - від
приходу Норманів». «Каліченнє йшло глубше, - продовжував він про
вплив норманської теорії на російську історіографію, - в саму осно­
ву. Історія Руси, починаючи ся з такого нечуваного початку, від коре­
ня відріжняла ся від історії иньших народів; загально-людські закони
еволюції не могли прикладатись до неї, як то виразно заявив Поґодін
в передмові до своєї книги “Древняя русская исторія”; виникла словя-
нофильська теорія про виреченнє політичних прав і брак боротьби в
історії Руси, теорії відвічної пасивности словянського елементу і потре­
би чужих творчих елементів для нього»158.
Переконаний прихильник вивчення соціяльно-політичної історії
Русі, Грушевський не потребував deus ex machina, щоби пояснити по­
ходження Руської держави, правової системи та соціяльного ладу. Він
уважав, що універсальні закономірності можна застосувати до руської
історії, і вірив, що слов’яни не гірші за своїх північних чи західних сусідів.
Ще один чинник, який не міг не вплинути на його позиції в нормансько­
му питанні, - це його власна схема української історії, що починалася
з історії території, далі йшла історія антів як першого українського
143