Частина перша. Нація т а імперія
приклад вилучення( чи пак марґіналізації) знакового історичного дієвця з національної історичної парадигми.
Походження Руської держави- одне з найважливіших питань російської історіографії XVIII і XIX століть: Руська держава і династія були руськими чи варязькими, тобто германськими? Саме в дискусії довкола цих питань імперська історіографія вперше набрала національних ознак і почала конструювати свій наратив на противагу Заходу. Концепція модерної національної ідентичности кидала виклик імперському російському наративу, тож виникла потреба переглянути варязьке питання. Для Грушевського відповідь на це « прокляте » питання російської історії не обмежувалася вибором між « російським » і « германським », бо додавалося « українське ». Український національний наратив успадкував варязьку проблему від російського імперського наративу і вирішував її у вже заданих рамках. Норманісти й антинорманісти ставали до герцю, вибираючи між іноземними і автохтонними засновниками Руської держави. Грушевський однозначно стояв за автохтонів, яких бачив українцями. Висловлюючись з варязького питання, він ступав на вже витоптане поле історичних дебатів між норманістами й антинорманістами: тими, хто вважав, що руська князівська династія норманського походження, а руську державу і правову систему створили скандинави, і тими, хто не визнавав за варягами такої ролі і доводив місцеве походження династії, держави і назви країни.
Корені норманської суперечки, тісно пов’ язаної з початками істо " ричної науки в Російській імперії, сягають XVIII століття. Основоположник російської історіографії як наукової дисципліни Ґотліб Зиґфрид Баєр водночас був і батьком норманізму. Його бачення ролі норманів у ранній руській історії прийняли та розвинули чимало науковців, переважно центральноєвропейського походження, які працювали в Імператорській Академії наук, зокрема Штрубе де П’ єрмонт, Ґергард Мюлєр і Авґуст Шлєцер. Доповідь із давньоруської історії, яку Мюлєр виголосив 1749 року, наразилася на гостру критику Міхаіла Ломоносова, росіянина з походження. Відтоді дискусія про значення скандинавів в історії Русі набрала виразних політичних обертонів, бо російські науковці розглядали її як боротьбу проти науковців західних, які нібито відмовляли росіянам / східним слов’ янам у здатності створити власну державу. Така візія ролі норманів у російській історії міцно утвердилася в російській науці, попри те, що видатні російські історики
138